• Сьогодні: Четвер, 24 Червня, 2021
Інфо ПС

ЮРІЙ ЛИПА БУВ І ЗАЛИШАЄТЬСЯ ОДНИМ ІЗ НАЙВИДАТНІШИХ ДУХОВНИХ ПРОВІДНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

        Юрій Липа – український громадсько-політичний діяч, великий Патріот, автор української геополітичної концепції, один із основних ідеологів українського націоналізму, письменник, поет, публіцист, лікар – народився 5 травня 1900 року.

        Закінчив медичний факультет Познаньського університету і з 1929 по 1943 рік жив і працював у Варшаві. Опублікував також дослідницькі праці про лікувальні властивості рослин: «Фітотерапія» (1933), «Цілющі рослини в давній і сучасній медицині» (1937), «Ліки під ногами» (1943).

          Ще 21-літнім юнаком, видає свою першу поетичну збірку “Світлість“. Згодом стає одним із найяскравіших представників т.зв. “празької”, “вістниківської” школи українських письменників-неоромантиків. 1931 р. виходить поетична збірка “Суворість“, а 1938-го – “Вірую“. Як прозаїк, Ю.Липа почав з роману “Козаки в Московії” (1931), який перевидавався декілька раз.

        Однак Юрій Липа найбільше себе проявив він у публіцистиці.

         У 1936 р виходять твори “Українська доба” (1936 р.), далі “Українська раса” (1937 р.). Проте найважливішим твором виступає “Призначення України” (1938 р.). У ній автор визначає геополітичну роль України у світі; Липа вперше визначив, як стратегічну вісь України Північ-Південь. Також у цьому творі визначаються основні аспекти геополітичного положення та інтересів нашої держави, її населення. Доповнення цієї книги це “Чорноморська доктрина” (1940 р.) і “Розподіл Росії” (1941 р.), в першому з яких виразно окреслюється важливість Чорного моря і південного напряму експансії, а в другому висовуються і обгрунтовуються ідеї розпаду Росії на окремі держави.

У ній український мислитель точно визначив головну суперечність Росії як нації та держави: вона «розривається між Європою й Азією, між національною органічністю та імперською захланністю, між Заходом і Сходом як цивілізаціями. У цьому закорінені всі проблеми Росії: вічне скрите протиборство-ненависть між її класами, що знайшли своє яскраве вираження у диктатурі і наджорстокостях большевизму, вічна схильність до крайнощів, що часто призводять до руїн і злочинів масового характеру, вічна імперсько-геополітична ворожість до інших народів, які в неї завжди діляться тільки на «більших» і «менших» ворогів, а друзями бувають тільки як раби або засоби для міжнародних маніпуляцій». У монографії «Розподіл Росії» він переконує читача: з огляду на розміри, потенціал і геополітичні претензії Росії, вона становить стабільну загрозу для усієї планети.

          Його творча спадщина налічує понад 360 творів.

          Влітку 1943 року Юрій Липа з сім’єю переїхав з Варшави на Львівщину, до Яворова. Лікував селян та рятував від смерті вояків Української повстанської армії, готував тексти листівок і відозв до населення і німецьких солдат. Від липня 1944 року — інструктор 1-ї старшинської школи УПА. З наближенням фронту категорично відмовився від еміграції на Захід.

          19 серпня 1944 року до будинку де жив Ю.Липа разом із родиною під’їхало двоє радянських офіцерів і двоє рядових. Вони попрохали, щоб “пан доктор” поїхав з ними і надав медичну допомогу. Бачачи розгубленість дружини Ю.Липи, її відчай, один із офіцерів промовив: “Даю вам честное слово советского офицера, что врач через два-три часа вернется”.

         21 серпня 1944 року Галина Захарясевич, дружина Юрія Липи знайшла тіло чоловіка, присипане штукатуркою, з ранами на животі від автоматних черг і з численними ознаками катувань. Місцевий священник, злякавшись, відмовився відправити в останню путь померлого, але люди силою змусили його відслужити службу в храмі. Труну несли дівчата – в селі були тільки жінки і старі чоловіки. Люди самі відслужили Службу Божу на його могилі. Хрести, які ставили, ламали, але люди доглядали могилу без хреста, бо знали, хто там. А в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1989 року був поставлений хрест і синьо-жовтий прапор.

        Похований Юрій Іванович Липа в селі Бунів. Наказом головного штабу УПА від 10 жовтня 1945 року йому посмертно присвоєно звання полковника.

Лідія Іванюк

Травень05/ 2021

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України