Закон понад усе. Закон обов’язковий для усіх. Якщо ми будемо порушувати закони, Україна гепнеться і розсиплеться… Це розповсюджена точка зору, в тому числі і шанованих мною людей. У цих людей, крім законослухняності є ще одна прикметна спільна риса – вони ніколи нічому не вчаться.
Закон Януковича від 16 січня 2014 року став детонатором революції. А що не так? Закон у законний спосіб ухвалила законно обрана Верховна Рада. То звідки і чому вибух?
Причина в одному – закон не може стояти вище прав людини, що надані їй природою і Конституцією.
Якщо у державі не поважають право, а штампують зручні для влади закони, то це диктатура, це узурпація влади.
Якщо у селян Волині чи Рівненщини немає іншого способу прогодувати свої сім’ї і тим забезпечити своє природнє право на життя, то не вони, а влада винна у тому, що так по-варварському розробляються бурштинові родовища.
Якщо влада цінами на світло і тепло ставить значну частину населення на межу виживання, то що – як у 1932-1933 роках смиренно закритися по хатах і вмирати, а то, не дай Боже, анархія і атаманство почнуться? Цим лякають ті, хто пробігся мемуарами владців Української народної республіки. Очевидно, що ці мемуаристи були грамотні люди – отамани і народні ватажки книжок не встигли написати, бо загинули в катівнях ЧК. А їм було що сказати. Бо по-справжньому ніхто із вождів не захистив селян від розграбування.
Той самий улюбленець Порошенка Скоропадський на запит селянських посланців: чи продавати за безцінь німцям хліб, коли на базарі він утричі дорожче коштує, відповідав: звичайно, це ж наш союзник. А на запитання: а чим же нам дітей годувати,- починав про складне міжнародне становище говорити.
Зараз цей період у нашій історії в багатьох краєзнавчих музеях називається “народною війною”, а комуністи-большевики до того називали якраз отаманщиною і бандитизмом. І зараз, схоже, владці, вважають, що боротися за право жити вільно на своїй землі – це прояв популізму, анархізму, сепаратизму…
І таки-точно: знову – “складне міжнарожне становище”…
Віктор ЛЕШИК
