• Сьогодні: П’ятниця, 17 Вересня, 2021
Інфо ПС

ЯКЩО ЦЕ НЕ ПІДЛІСТЬ, ТО ЩО Ж ТОДІ ПІДЛІСТЬ?

Ми часто порівнюємо пострадянську людину з радянською. Але в тому й річ, що пострадянський обиватель, який ностальгує за СРСР, куди більш токсичний, ніж громадянин «країни совєтів»

Радянська людина могла бути щиро переконана в тому, що масових репресій в 30-ті роки не існувало. Що Катинь – справа рук вермахту, а не радянських розстрільних команд. Що каральна психіатрія – це наклеп Заходу. Що компартія щиро будує державу загального благоденства.

Зрештою, що ми хочемо від радянського обивателя, затиснутого між роботою і будинком, між чергою на шведську стінку і спробою дістати продуктовий дефіцит? Інформаційна «залізна завіса» була міцною – будь-яка альтернативна картина світу припинялась. Навколишня дійсність була збудована до його народження, система пропаганди була відточена задовго до того, як він став задаватися питаннями. У нього просто не було іншої реальності, ніж та, в якій він жив.

А пострадянська людина, яка ностальгує за СРСР, – це явище зовсім іншого порядку. Тому що в багажі у нового обивателя – дев’яності роки. Ті самі, коли відкривалися архіви. Коли з’являлися інтерв’ю дисидентів. Коли стала доступною інформація про масштаби репресій. Коли ніяких ілюзій з приводу радянської системи придушення інакомислення вже не залишилося.

Пострадянській людині навіть не доводилося шукати інформацію про ту систему, яка була збудована в СРСР. У 90-ті ці дані стали мейнстрімом – вони звучали з усіх екранів і з усіх газетних шпальт. Вони були головним змістом виборчих кампаній і нового порядку денного.

Радянська людина могла виправдовувати радянський лад через незнання. А пострадянський прихильник Радянського Союзу робить це свідомо. Радянська людина відкидала звинувачення на адресу режиму, тому що не могла в них повірити. Пострадянська – виступає в ролі адвоката диявола.

Пострадянський обиватель вже не може послатися на те, що чогось не знає. Що йому не доступні дані про реальні масштаби. Навпаки, він їх знає, але ховається за лукаве «зате». «Зате космічні кораблі». «Зате всі боялися». «Зате стабільність».

Всі її «зате» – лише спроба виправдати персональним комфортом репресії проти інших. Вона переконала себе, що їй особисто було затишно в старій реальності – і вона без тіні сумніву готова розміняти її на долі інших. Місце наївності зайняв цинізм. Незнання змінилося підлістю.

Пострадянський прорадянський – це той, хто свідомо відмовився від правди. Той, хто добровільно надів на себе шори. Той, хто готовий виносити в одну частину рівняння персональний комфорт, а в іншу – долі всіх інших.

І якщо це не підлість, що ж тоді підлість?

Павло КАЗАРІН

Серпень15/ 2017

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України