Сьогодні мав випадкову розмову у маршрутці. Мати-одиначка, яка виховує сама дитину від народження, в реальному сенсі плакалась мені, що її дитинка -випускниця 11 класу не піде на, так званий, випускний, бо умови участі надзвичайно грошомісткі і непідйомні для матері.
Я неодноразово писав про те, що поняття “випускний” у класичному розумінні – пережиток минулого. Але з цієї розмови зрозумів, що, на жаль, не всі усвідомлюють, що три!!! плаття на випускний не всі можуть подужати, що енну кількість коштів у нелегкий час не кожна сім’я із середнім достатком подужає, не кажучи про бідніші категорії. Але біль душі цієї мами полягає в іншому: вона бачить, як дитина депресує, що інші випускники та випускниці відвідують тренінги з танців, ходять до примірки тощо… Розвивається реальний комплекс неповноцінності у цієї дитини. Дійшло до того, що мати готова взяти кредит, щоб тільки не травмувати психіку дитини. Хоча донька все розуміє і жодним словом не дорікає матері.
Але!!! В мене питання, чи так важливо саме у такому аспекті прощатися зі школою? А чи не занадто високі планки чи апетити окремих представників нашої професії? Я усвідомлюю, який зараз шквал критики на цей допис буде від моїх колег… Але, я не вмію лицемірити, бачу очі, повні сліз, цієї матері і відчуваю біль її душі.
Шановне товариство, зменшіть вимоги, проведіть цей день святково з мінімальними витратами. Адже за вашими, інколи непродуманими, діями оцінюють усіх інших педагогів, в тому числі і мене. А я не хочу, щоб про мене так думали. І маю на це право. Вибачте, якщо когось образив, або зачепив амбіції.
На жаль, розшарування за майновим станом і культ шику типу “моя дитина має мати все найкраще” досить відчутне в суспільстві, а школа – свого роду відображення всього цього. Що поробиш – маємо переконувати, пояснювати, “лупати цю скалу”… Поки що іншого шляху не бачу. Розумні батьки давно усвідомлюють, що не це найголовніше в житті…
Будемо сподіватись на краще та працювати на зміну ментальності…
Сергій ЗАПІСОВ,
директор 11-ї школи Стрия
