• Сьогодні: Субота, Листопад 16, 2019
Інфо ПС

ВИКАЧУВАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ З УКРАЇНИ БУЛО ХАРАКТЕРНИМ І В ДАВНІ ЧАСИ, І СЬОГОДНІ

На татарські набіги, що здійснювалися на українські землі, варто подивитися не з позиції емоційності (що у нашій літературі переважно й робиться), а з позиції прагматизму.

І в часи минулі, і в часи теперішні йшла та йде боротьба не лише за території з природними ресурсами, а за людські (трудові) ресурси. Це, зокрема, було характерним для давньої Русі, де поширеною була работоргівля, і де князі, воюючи один з одним, забирали в суперника його людей і виводили їх у свої володіння.

Так само й татари, здійснюючи наїзди на руські (українські) землі, були зацікавлені в ясирі, власне трудових ресурсах. Звісно, ясир для наїздників був передусім товаром, який можна було продати або отримати за нього добрий викуп. Але ж мусив існувати попит на цей товар.

Річ у тім, що Кримське ханство було доволі розвинутою в економічному плані державою. Воно було одним із головних експортерів зерна до Туреччини. Вирощували тут фрукти, тютюн. Розвинутим було тваринництво. Одним із предметів експорту була в’ялена риба й ікра. Чи не найбільшим багатством Кримського ханства були соляні озера. Сіль у період Середньовіччя високо цінувалася, оскільки використовувалася не лише для присмачення їжі, а й для зберігання продуктів. Закуповувати сіль до Криму приїжджали також з України. Цим там займалися козаки й чумаки. Зрозуміло, така економіка потребувала додаткових робочих рук.
Також додаткових робочих рук потребувала й Османська імперія, котра перебрала від Візантії її «економічний спадок». У цій державі в період Середньовіччя були розвинуті й ремесла, й сільське господарство, і торгівля. Чимало русинів-українців саме через невільничі ринки Криму потрапляли в Туреччину.

Подібне викачування трудових ресурсів з України було характерним і в інші часи, в т. ч. зовсім недавні і навіть сьогодні. Наприклад, у період Другої світової війни з України в примусовому порядку вивозилися молоді люди на роботу в Німеччину. Так само звідси в часи сталінізму з допомогою репресій відправляли людей на будови, шахти у віддалені райони СРСР. Цю саму ситуацію (правда, в цивілізованій формі) маємо й нині, коли в Україні рекрутують працівників для роботи в інші країни, де помітно вищі заробітки, ніж у нас.
За бажання можна побачити й інші цікаві паралелі між долею невільників, що потрапили до Кримського ханства, й нашими теперішніми закордонними заробітчанами. Так, відносно відомою є оповідь із «Літопису» Самійла Величка (бл. 1670-1728) про похід запорізького отамана Івана Сірка (1605-1685) на Крим в 1675 р. Згідно з нею, Сірко вивів із Криму сім тисяч християн і тумів, тобто людей, народжених від змішаних шлюбів між мусульманами й християнами. Ця цифра виглядає фантастично. Серед цих семи тисяч ніби три тисячі не захотіли йти в «християнську землю», власне, в Україну. Вони сказали, що «мають уже в Криму свої осідлиська й господарства і через це краще там бажають жити, ніж у Русі, нічого свого не маючи». І тоді Сірко наказав повбивати цих людей.

При всіх моментах фантастичності цієї оповіді, вона відображує певні реалії. Звісно, доля невільників, виведених з України, була різною. Дехто справді потрапляв на важкі роботи й гинув. Але й було чимало таких, які заводили в Криму своє господарство й непогано приживалися там. Чимало дівчат ставали дружинами мусульман – чи то татар, чи турків. Були серед них і жінки султанів. Принаймні багатьом відома історія Роксолани. Деякі діти й юнаки потрапляли до корпусу яничар… Словом, немало було таких, які «потурчилися, побусурманилися задля лакомства» – як, наприклад, героїня думи про Марусю Богуславку.

Чи не нагадують ці «побусурманені» нинішніх українських заробітчан, які осіли за кордоном? Адже й Кримське ханство, й Османська імперія на той час були багатими державами, які відкривали для людей чималі можливості.

 

Петро Кралюк

Листопад10/ 2019

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України