• Сьогодні: Четвер, 23 Вересня, 2021
Інфо ПС

ВСІ МИ ВСЕ ЗРОБИЛИ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ СУДОВОЇ СИСТЕМИ В КРАЇНІ НЕ БУЛО В ПРИНЦИПІ

 

Ситуація змінюється. Але, на жаль, на гірше. Дозволю собі стверджувати, що наша правоохоронна система і судова система з кожним роком стають тільки гіршими. Деградують. Всі роки моєї практики мене цікавило лише одне – суд. Немає суду – немає країни. Моє глибоке переконання. Сьогоднішня судова система України, судді, повністю деморалізовані. Там є усілякі негативні явища, і в мене самого багато претензій до суду, але всі ми все зробили для того, щоб судової системи в країні не було в принципі. Якщо порівнювати ситуацію при Кучмі (хоча мало хто скаже про нього добре слово), за нього з судовою системою в Україні було втричі краще, ніж потім.

Це дуже просто пояснюється. У нас завжди зі зміною влади вирішували одне з важливих питань – суд/суддя наш чи не наш? Тому ми дожилися до того, що інколи маємо такі зовсім ганебні явища.

Справжня боротьба з корупцією в Україні почнеться з ліквідації всіх антикорупційних органів.

Я взагалі не розумію, для чого нам потрібні ті чи інші антикорупційні органи, якщо у нас є правоохоронна система. Якщо прокуратура не здатна боротися зі злочинністю, підтримувати публічне обвинувачення в судах і доводити винність особи, яка вчинила злочин, треба говорити, що у нас щось не так з прокуратурою. А не казати, що ми зараз створимо антикорупційну прокуратуру, і настане щастя. Так не буває.

Якщо ми не можемо захистити свої права в суді першої інстанції, нам нічого створювати антикорупційний суд. Тим паче, питання створення антикорупційного суду йде дуже тяжко.

Я глибоко переконаний, що нічого путнього з цього не вийде. Я вже не кажу, що Конституцією заборонено створення чогось подібного. Як би комусь не хотілося – чи нашим партнерам, чи ще комусь – ми не можемо створити Антикорупційний суд, бо це спеціальний суд прямо заборонений Конституцією нашої держави. Тоді спочатку змінюйте Конституцію, а потім створюйте “трійки”…

Ми дуже голосно репетували, що треба створити НАБУ – і наступить загальне щастя, з корупцією буде покінчено тощо. Ми створюємо антикорупційні органи. В нас є НАБУ, є САП. Зараз кажемо про Антикорупційний суд. Але є проблемка. Будь-який закон матеріального права – чи це буде Конституція України, чи Кримінальний кодекс – не містить таких дефініцій, понять, як корупція. Люди на кожному кроці вживають цей термін, а я не бачу жодної статті. Всі говорять про корупційний злочин, а яка це стаття? Немає такої! Ми створили орган, який зайнявся відвертими дурницями.

Повідомлення про роботу правоохоронних органів, які борються з корупцією, мають бути чіткі, як некролог. Що я маю на увазі. Якщо б було повідомлення тієї чи іншої державної установи, що Верховний Суд України залишив у силі обвинувальний вирок такій-то людині, було б про що говорити. А в нас всі репетують, щось розказують, вносять нікчемні відомості, як у справі Авакова, а потім виявляється, що немає події злочину, немає збитків, жодної копійки.

Немає відповідальності чиновника від правоохоронних органів. Немає відповідальності абсолютно. Взагалі.

Я вважаю, що сьогодні ситуація в країні є жахливою. Думаю, у нас можуть піти непередбачені процеси. Я цього дуже боюся.

У нинішнього президента, Петра Олексійовича Порошенка, найскладніше становище. Чому? Тому що ще жоден президент країни не був у таких умовах, в яких опинився він. Я не даю йому оцінок, хороший він чи поганий. Суттєва відмінність ситуації, яка була у Кравчука, Кучми, Ющенка, Януковича, від Порошенка — принципова. В чому біда? В країні війна. Хоч ми про це не заявляємо. Ми називаємо її всякими дурницями – АТО тощо. І є неймовірна кількість людей, які втратили своїх близьких. Неймовірна кількість людей, які взяли участь у бойових діях. Ці люди втратили певні запобіжники в тому, що дозволено, що ні. Є неймовірна кількість зброї сьогодні на руках. І ця зброя рано чи пізно вистрілить. Цю гранату рано чи пізно кинуть. З цього міномета рано чи пізно вистрілять. І у цієї неймовірної кількості людей, які взяли участь у бойових діях, зовсім інше сприйняття того, що не/справедливо. Для них справедливим буде пістолет, автомат, гранатомет. А не довгі судові процеси, зазвичай безперспективні. Бо він не може просто прийти в суд і захистити свої права.

Який, на ваш погляд, основний суд в нашій країні? Основний суд – місцевий, який розглядає справу в першій інстанції. Тому що там відбувається правосуддя. А далі вже, як то кажуть, «хто у що грає». І якщо ми з вами не маємо суду місцевого, у нас немає жодних шансів.

Так склалася наша історія, особливість цієї землі в тому, що я не знаю жодного історичного періоду, коли б українці – жителі цієї території – ходили під одними й тими ж прапорами….

У мене дуже простий підхід. Я завжди дивлюся на конкретні підозри, обвинувачення. Глибоко переконаний, що людина, яка вчинила кримінально каране діяння, і стосовно неї проводять розслідування за цим кримінальним діянням, і зібрані докази, вона повинна нести відповідальність. А якщо вам людина не подобається, і ми щось шиємо білими нитками, то завжди кажу, що це безглуздо, цього робити не можна. Я глибоко переконаний, що людину можна притягнути до відповідальності лише за те кримінально каране діяння, яке вона безпосередньо вчинила. А не те, що ми тут щось вигадуємо і хочемо «за вуха притягнути».

Можливо, я не правий, але глибоко переконаний, що фабрикація кримінальних справ – це набагато гірше, ніж погана людина, яка вчиняла погані вчинки чи за старого злочинного режиму, чи за нової демократичної влади. Хоча режим був один, влада інша. Фабрикація справ – це є ще гірше.

Чесно кажучи, справа, яка слухається зараз у суді, – це величезний подарунок Януковичу. Бо це повний абсурд, незалежно від того, чи можна ухвалити обвинувальний вирок до того чи іншого свята. Справа Януковича – це величезний подарунок самому Януковичу. Те, що відбувається в суді, це абсолютний фарс. Що цікаво, адвокати Януковича це прекрасно розуміють, і вони з цим граються. Я вважаю такі заочні процеси брутальним порушенням прав і свобод людини. Коли Янукович програє тут, в Україні, вони звернуться до Європейського суду. Я не розумію, чому туди не призначили прокурора-«старого зубра», який на процесах з’їв усі свої зуби. А поставили цих хлопчиків. Потім цих хлопчиків зроблять крайніми. Сьогодні їм позачергові звання дають, а завтра зроблять крайніми.

Коли Янукович звернеться до Європейського суду, виграє справу на 100 відсотків, тому що було порушення права на захист. Він не мав можливості захищатися в суді. В Європі це важливо, є рішення прецедентні в суді, там вони виграють 100 відсотків і відповідно пошиють у дурні нас. Я думаю, що цей процес спеціально так створений.

Ця справа, і ви знаєте це краще за мене, – головна іміджева справа нинішнього Генерального прокурора України Юрія Луценка. Він її програє. І не може цього не розуміти. Звинувачення, зазначені в обвинувальному акті, на мій погляд, не витримують критики. Я глибоко переконаний, що цей, так званий, заочний розгляд справи, зрештою закінчиться фіаско, бо в Європейському суді буде визнано порушення права на справедливий суд (ст. 6 Європейської конвенції) та права на захист. Між іншим, я особисто не дуже розумію, як адвокат може брати участь у справі, коли відбувається заочний розгляд. Як узгоджуються позиції зі своїм клієнтом? Це не можливо. І рано чи пізно цим скористаються і таким чином виграють цю справу.

Я переконаний, що Янукович ніколи не буде притягнений в установленому законом порядку до відповідальності і ніколи не понесе покарання. Процеси, які відбуваються в Україні, для Януковича вже не мають ніякого значення.

Я думаю, будь-яка влада для народу України була шкідлива. І нинішня також. У нас немає відповідальності державних чиновників. У нас завжди для них була абсолютна безвідповідальність. Вони будуть вигадувати якісь безперспективні справи.

Від сваволі ніхто в Україні не захищений – від двірника і до Президента країни. Змінити це можна лише через одне – необхідно змінити суд. Щоб суд був дійсно незалежний. Я вже фактично дійшов до думки, що за сьогоднішніх умов неможливо мати в Україні незалежний суд. Я вже навіть готовий, як то кажуть, піти Сінгапурським досвідом і запросити сюди суддів з Лондона, наприклад. Хай вони керують правосуддям, скажемо, п’ять чи скільки років. Далі формується українська судова система, але суддя має бути незалежним – і від президента і від прем’єра, і від парламенту, від Вищої ради правосуддя. А ми робимо ще гірше, ніж те, що було. Те, що зараз робиться з суддями, взагалі помножить на нуль нашу судову систему. Усі судді в підвішеному стані, бо вони не знають, чи опиняться в якомусь окружному суді, чи взагалі у суді, чи їх через різні процедури викинуть із системи. І тому дуже багато хто працює за принципом «чого бажаєте?». Сьогодні в них є один хазяїн – і вони моляться йому, завтра буде інший, і буде так само. Поки ми з вами не визнаємо, що нам треба справді незалежного суддю, авторитету якого ми б довіряли, який буде судити по справедливості і по совісті, а для прийняття рішення буде застосовувати виключно чинний закон, в нас перспективи немає.

Єдиний, хто на те, що відбуваються в Україні, не впливає, – це український народ. От ми з вами на них не впливаємо. На жаль.

Андрій ФЕДУР, адвокат

Травень30/ 2018

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України