Алчевськ названо на честь Олексія Алчевського, якого російська Вікіпедія нахабно називає «рускім промишлєнніком». Це при тому, що Алчевський був, за словами дружини, «фанатичним українцем», вкладав величезні кошти в український рух – і це в часи Емського указу, коли ставлення до ідейних українців було, певно, гіршим від ставлення до євреїв (а до них ставилися точно погано).
Алчевський – не просто дрібний торговець, який став засновником першої і найбільшої в Російській імперії фінансово-промислової групи. Він один із тих, хто створив Донбас – із безводного степу перетворив його в індустріальний центр (ще ДО Юза). Скупивши землі у поміщиків (а вони коштували недорого), він не вигнав селян, а зробив з них шахтарів – селянам або надавали іншу землю, або перенавчали на робітників. Це були УКРАЇНСЬКІ селяни.
Перенавчання селянина – складний і тривалий процес, котрий бізнес бере на себе вкрай рідко (чомусь Запоріжсталь і МоторСіч це завдання повісили на бюджет). Але після цього з’являвся УКРАЇНСЬКИЙ робітник. В усякому разі український селянин не перетворювався в безробітного люмпена.
Він побудував найновіші на той час металургійні заводи з прокатними станами БЕЗ іноземних інвестицій (єдиний в Російській імперії, нагадаю, комуністи виправдовували цим Голодомор). Виявляється, досить було просто створити акціонерний банк.
Заснування Алчевська і перетворення Маріуполя в індустріальне місто («Завод Ільіча» заснував він). Це все – з інтенсивним просуванням української мови.
У 1900 році почалася біржова криза. Кризи в економіці – річ цілком природня. При цьому держави зазвичай допомагають великим платникам податків.
Алчевський звернувся до Вітте. Не за грошима – за дозволом на випуск облігацій. І отримав відмову.
Офіційно – після цього він наклав на себе руки, кинувшись під потяг. За версію ж убивства говорить те, що поховали його на цвинтарі, а не поза ним.
Зрештою, версію «кому вигідно» ніхто не відміняв.
Миттєво після цього брати Рябушинські здійснюють рейдерське захоплення банку. А той же Вітте виділяє їм необхідний кредит, і вони стають найбагатшими в імперії людьми (криза має звичку закінчуватися, і власники активів робляться ДИВНО багатими).
Звичайно, після цього Донбас почали наводняти завезеними з-за Уралу пролетарями. Цей процес успішно продовжила і совєтська влада.
На фото: 1 – сім’я Олексія Алчевського, 2 – пам’ятник Шевченку, встановлений в саду садиби Алчевського (Шевченко був заборонений, на публічній території встановлення було неможливим). Після банкрутства і продажу маєтку дуже дорогий мармуровий пам’ятник зник.
Анфіса ГАПОТЧЕНКО
