• Сьогодні: Понеділок, 30 Листопада, 2020
Інфо ПС

УКРАЇНСЬКИЙ СКАЛЬПЕЛЬ МАЄ НЕЩАДНО РІЗАТИ ВСІ ПРИВ’ЯЗКИ ДО ВСЬОГО РОСІЙСЬКОГО

        Росія — це такий готельний хоспіс для «гомосовєтікусів», яких зібрали в одну велику палату й назвали її «русскім міром». При цьому її постійно підживлюють наративами, які взагалі не мають жодної кореляції зі світом майбутнього. Натомість їхній світ будується на дуже якісних та дуже гарно прописаних наративах, які оформлені через мистецтво та масову культуру. Власне, це є повністю культура минулого, яка зроблена сучасними інструментами, і вона дуже добре хавається піплом, який не здатний створювати свої інструменти. Водночас, наша проблема в тому, що всі наративи росіян дуже сильні, грамотні і професійні. Мені було б простіше, як би їх формували дилетанти, неуки або якісь фріки.

         Як на мене, нас очікує вічна боротьба проти концепту «русского міра», на яку приречена Україна, байдуже 2020 чи 2220 рік. Боротьба триватиме доти, поки взагалі буде існувати наш північний сусід. Схоже на те, що Земля не змінить своїх обрисів, не відбудеться ніяких тектонічних зламів, а континенти не розсунуться. Отже, скільки буде існувати «український проєкт», він завжди буде приречений на конкурування з російською візією й Росією, як дійсністю.
        Я очікував, що Російсько-українська війна на сході простимулює народження того антиросійського наративу в Україні: як наративу у відповідь, як контрнаративу, як наративу всупереч. На превеликий жаль, цього не сталося через те, що якісні російські наративи добре сприймаються моїми «соотєчєствініками». Виявилося, що в Україні занадто мало людей, які захотіли відрізати свою пуповину від XX сторіччя, яке було червоним і російським. Хоча останні роки наче сам Бог велів рвати цю пуповину, й мені здавалося, що навіть явні русофіли мали б нарешті зрозуміти, що Росія — це ворог.
        У мене також є великий і поки що безрезультативний докір до активних українських громадян, через їхню неспроможність народити власну контрконцепцію. Для мене цією контрконцепцією є дуже просте слово «антиросія». Ми маємо боротися проти всього російського, заперечувати його у всьому і викорінювати. Ми мали б викорінювати російську культуру з України та робити її зарубіжною культурою, викорінювати російську мову та робити її іноземною.
        Заперечення та дія всупереч російському наративу мали б стати національною ідеєю України й українців. Кожна секунда українського життя, кожне биття українського серця має бути підпорядковане протиріччям із Росією. Антиросія, про яку, я вже згадував, мала б бути тією національною ідеєю, яка б дуже жорстко урегульовувала присутність усього російського. У цьому немає нічого дивного, коли ми говоримо про країну, яка є жертвою цього ж «російського». На превеликий жаль, це утопія, яку підтримає статистична похибка, тому я мовчки спостерігаю, як перемагає російський наратив. На моє переконання, український скальпель має нещадно різати всі прив’язки до всього російського: від побутового до концептуального.
         Це перший крок до того, аби вийти на власний простір і його відвоювати. Лише тоді ми зможемо повністю унезалежненими прийти на згарище незробленого й почати стверджувати самосвідомість. Цей наступний крок буде кроком не мого покоління, а грядущих українців, які будуть народжуватися з розумінням того, що все російське не є братнім, а є, як мінімум, ворожим і небезпечним. Тільки таке покоління зможе збудувати свою самість та ідентичність. При сильній державі, яка б провадила таку політику, було б достатньо двох поколінь.


Остап ДРОЗДОВ

Листопад21/ 2020

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України