• Сьогодні: Четвер, 30 Червня, 2022
Інфо ПС

ТЕПЕР ЇХНІЙ ПЛАН – ДО 2029-го МІНІМУМ

А 2022 рік буде роком білорусизації України.

            2021 рік став роком, коли всі маски знято. Тріумфальна інерція-2019 вичерпана остаточно, тож 2021 рік фактично був першим робочим роком для влади. І вона оголилася навстіж, показала всі свої замашки, підходи, стилістику рішень і вектор без гриму і гримас.

            Як на мене, головний вислід-послід 2021 року вкладається в два слова. Вони надовго. Вони зрозуміли безрозмірність ресурсів, безлімітність можливостей і мегаприбутковість державного коритця. Кавеенами й корпоративами вони в житті не зароблять стільки, скільки можна безперешкодно і безпечно заробити на Олімпі. І тому вони відвели собі час до 2029. Рішення вже прийнято: вони будуть до кінця (хоча обіцяли перехідні 5 років у стилі камікадзе й до побачення). Тепер ні. Тепер їхній план – до 2029 мінімум. А це означає, що всі наші 20-і роки 21-го сторіччя будуть під егідою ось цього всього.   Громадянам, які переживали судоми мозку від новорічного привітання, варто зрозуміти, що вони таке спостерігатимуть до кінця цього десятиліття.

            І в цьому десятилітті обрано курс на авторитаризм. Це вже сталося. Інституційна демократія розбита паралічем, тому коли не працюють інституції, а закон саботується свідомо й системно – працює владоможець і його власний інтерес. Авторитарну владу майже неможливо міняти демократично, оскільки всі репресивні органи обернені проти громадянського суспільства, а безкарність кліки гарантують ручні правоохоронні органи. Знизу авторитаризм завжди опирається на мільйонну рать заохочених служителів культу, і цей нижній прошарок меркантильно зацікавлених уже створено: це широко афілійовані мережі довколавладних нижчих «слугенят», які сидять на місцевих потоках, дякують за це верхам і будуть служити їм довіку з міркувань власної вигоди. Ще нижче під прошарком заінтересованих слугенят (від слова «інтерес») лежить крупна жирова тканина плебеїзованого населення, яке любить авторитарного лідера за шарм і делегує йому право рвати й метати. Загравати з ніяким, безідеологічним, манкуртизованим насєлєнієм споживачів – це найдешевша справа, з якою впоратися не становить жодних проблем.

              А ще внизу, під товстим жировим шаром какіхразніц та позитивних самодурів, лежить тверда база закінченого совєтського чєловека, який авторитаризм сприймає з пієтетом і благоговінням, як це велить найрідніше й наймиліше їм тоталітарне 20-е сторіччя.

              І аж ген десь аж там, на самих закапелках цієї конструкції, напружується притомне українство, зусібіч затиснене ходячими шлунками й порожніми очицями, які тащуться від малоросійських олів’є-шоу та вважають ані-лорак українською примадонною. Крізь 3-4 товщі бронебійного пофігізму пробити справжній український зміст неможливо в принципі. До 2029 року і його не стане, якщо темпи збережуться.

            Тож (мої відчуття) 2022 рік буде роком білорусизації України. Влада бетонує себе і підходи до себе. Люди, які ще 2 роки тому були на побігеньках бозна-де, сьогодні нарощують такі ресурси, що дуже скоро вони стануть рівнозначними до олігархів, які нарощували себе 22 роки, а не 2. Кожен ще один рік повноти влади в умовах безконтрольності й відсутності бодай найменших противаг означає Білорусь.      Разграніченія ісчезнут в галаве, а потім і на карті.

Вибори (ні планові, ні позапланові) не мають жодного сенсу, бо ніхто ж не буде переглядати виборче право на предмет його обмеження, а тим паче ніхто не буде чіпати виборче законодавство на предмет заборони балотуватися за певними ознаками, ну і ясен пень ніхто в житті не заборонить політичну рекламу – а отже, жирова тканина, совєтський человек і заінтересовані служителі культу, підкріплені віртуальним е-голосуванням, забезпечать авторитаризм-2029.

                Альтернативою стане хіба що Гордон із 27% довіри наймудрішого вкраїнського народу (я серйозно). Або Разумков, якому 56% наймудрішого вкраїнського народу віддали б голоси у другому турі на знак вдячності за відсутність позиції з будь-якого питання. Або П’ятий Президент, який своїми мільярдними габаритами до 2029 року закриє будь-яке якісно нове прізвище на патріотичному горизонті.

            І тому я з цілковитою загартованістю спостерігаю одвічну сансару – цей нескінченний цикл страждань української людини, яка є питомою меншістю у начебто своїй державі. З року в рік те саме завдання – просто бути. На своєму місці і в своїй тарілці. З позиції меншості завжди стартують кращі. Я хотів би додати наостанок щось пафосне й мотиваційне, але свідомо не хочу цього робити. Можливо, в цьому й полягає умисел тітки Історії – редукувати українське до такої загрозливої позначки, щоб нарешті очунялися.

Ostap Drozdov 

Січень02/ 2022

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України