• Сьогодні: Субота, 13 Серпня, 2022
Інфо ПС

СТРІЛЕЦЬКОЮ ЗБРОЄЮ І БОЄПРИПАСАМИ ТЕРОБОРОНА УКОМПЛЕКТОВАНА НА 100%

           Масштабна концентрація російських військ на кордоні з Україною поставила перед кожним українцем питання – як чинити опір у разі відкритого вторгнення? Тож тема територіальної оборони цікавить пересічних громадян з практичної точки зору. Наскільки сформовані та укомплектовані в державі Сили тероборони, чи вистачає їм озброєння, хто і за що відповідатиме в штабах тероборони на місцях, як діятиме тероборона у разі агресії, що необхідно, аби стати до лав ТрО, – про це та інше в інтерв’ю Укрінформу розповів 50-річний командувач Сил територіальної оборони Збройних Сил України, бригадний генерал Юрій Галушкін.

            Формування і створення сил територіальної оборони де-факто почалося з першої хвилини 1 січня, а указ президента про моє призначення був опублікований на сайті Офісу президента України в 00.01 хвилину, здається. З цього моменту ми практично приступили до формування сил територіальної оборони.

            Звичайно, до цього моменту було зроблено багато попередніх заходів: відпрацьовані штати, командування регіональних управлінь, бригад, батальйонів; визначені місця дислокації та попередньо організована робота щодо їх передачі. А це непросте питання, бо вони знаходяться в різних підпорядкуваннях – Міносвіти або, наприклад, управлінь охорони здоров’я, або ж місцевих органів влади. Зараз, уже протягом 15 днів ми займаємося практичною реалізацією всього цього процесу. Іде процес призначення посадових осіб. Крім того, комплектуються підрозділи, організовується система управління цими підрозділами, іде комплектування матеріально-технічними засобами. Однак у нас дуже стислі терміни для виконання цих заходів. Враховуючи виклики і загрози, які постали перед Україною, першочергово ми сконцентрувалися на прикордонних із Росією, Білоруссю областях. Таких областей у нас 13. Взагалі, Сили територіальної оборони складаються з 25 бригад територіальної оборони. У кожній області є бригада. Область – це зона територіальної оборони, так визначено в законі.

          У залежності від кількості районів в області, сформована в кожній бригаді необхідна кількість батальйонів. Їх може бути від 4 до 10. Наприклад, бригада міста Києва налічує 10 батальйонів. У деяких областях – 6, в деяких – 8 батальйонів. Ці батальйони теж сформовані, зараз іде процес комплектування. У прикордонних областях батальйони і бригади укомплектовані десь на 70%, решту областей закомплектуємо до 70% до кінця наступного місяця.

           У цьому питанні багато складових. Перший аспект – це обмежений термін формування Сил тероборони. Ми вимушені в стислі строки проводити ці процеси, тому що, на жаль, ми не знаємо, що в Путіна у голові. Ми бачимо концентрацію військ на кордоні, ми бачимо те, що він не відмовився від своїх намірів.

           Хочу відзначити, і це дуже важливо, що система територіальної оборони існувала і раніше в складі Сухопутних військ Збройних Сил України, але не була такою масштабною, як зараз. Тобто ми зараз її створюємо не з нуля, а суттєво нарощуємо її спроможності. Адже, маючи такі бригади і батальйони у всіх областях, ми можемо швидко закомплектуватися резервом ТрО і привести себе в готовність до виконання завдань.

            Зараз, до кінця наступного місяця, ми укомплектуємо на 70% всі батальйони і бригади. 70% – це мінімальна цифра, яка забезпечує виконання завдань. Наступне питання – забезпечити зберігання зброї і боєприпасів та матеріально-технічних засобів при кожному батальйоні. Зараз у медіа поширюються російські фейки про те, що начебто сили територіальної оборони – це «піхота для бідних». Ну, зрозуміло, чому вони таке роблять. Бо розуміють, наскільки розгортання сил територіальної оборони зменшує їх бойовий потенціал і морально-психологічний дух російських солдат.

           Звичайно, є певні складності, адже у нас немає у кожній області пункту постійної дислокації з ремонтом, з кімнатами для зберігання зброї, зі складами для зберігання матеріально-технічних засобів, з сигналізацією тощо. Але ще раз хочу зауважити, що створення дієвої системи управління, над якою ми зараз працюємо, наявність у кожного батальйону і бригади свого резерву територіальної оборони, сформованого з жителів цієї області чи району, наявність бронежилету, каски, зброї – дає можливість нам отримати підрозділ, готовий воювати. А те, що немає ремонту в приміщенні, це зараз не так важливо. Пізніше дійдемо до високого рівня матеріально-побутового забезпечення, але наше головне завдання сьогодні – бути готовими до спротиву і бути готовим у найкоротший час.

            Ми зробимо це у найкоротший термін. Але зброя і боєприпаси – це ті речі, які необхідно ще й уміти зберігати. Тобто ми не можемо привезти в батальйон машину автоматів, розвантажити їх на купу і не мати можливість її охороняти. У повсякденній життєдіяльності зброя і боєприпаси мають охоронятися. Для того, щоб вони охоронялися, треба мати спеціальні приміщення, відповідно обладнані, у тому числі, протипожежною сигналізацією. Сигналізацією, яка має бути виведена на пульти структурних органів Національної поліції України. Ми маємо організувати цілодобове чергування, і тоді – так, ми завеземо цю зброю. Це відбудеться в найкоротший період часу. Але зараз іде такий наратив – давайте зброю роздамо людям. Але ж для того, щоб зберігати зброю вдома, мають бути створені відповідні умови.

             Перед тим, як роздати зброю і боєприпаси на руки, є перший етап – це забезпечити зберігання зброї і боєприпасів при батальйонах. Тобто, умовно кажучи, резервіст із сусіднього села приїхав у свій батальйон, отримав зброю, боєприпаси, а до цього ми вже з ними провели збори і заходи. Він знає свій маневр, він знає, в складі якого підрозділу він діятиме, знає свого командира. І разом із командиром, або у разі відсутності цього командира, він знає, який об’єкт він охороняє чи який захід він проводить. Це суттєво зменшує час готовності до виконання завдань.

          Стрілецькою зброєю і боєприпасами ми укомплектовані на 100%. Наше завдання – в найкоротшій термін зробити так, щоби ми могли скористатися, у разі потреби, цією зброєю, боєприпасами якнайшвидше.

          Ситуація напружена і, як на мене, люди це відчувають. Наразі тривають переговори на всіх рівнях з нашими партнерами – і Британія, й Сполучені Штати Америки, і Євросоюз – всі активно спілкуються, в тому числі з Російською Федерацією…

          Ми не можемо утримувати 200 тисяч сил територіальної оборони для того, щоб вони функціонували у повсякденній життєдіяльності, такого не буває. Не кожна країна взагалі може утримувати таку регулярну армію, як у нас в Україні. У нас ЗСУ, згідно із законом, налічують 261 тисячу осіб. Із них одна тисяча – це рух опору і 10 тисяч – це сили територіальної оборони в штаті мирного часу. Таким чином, на всій території України є батальйони і бригади, де в штаті мирного часу в мене перебуває 10 тисяч осіб. Після введення у дію зведеного плану територіальної оборони буде можливість розгорнутися до сотень тисяч на базі оцих батальйонів і бригад. У разі війни ми однозначно розгорнемо свої сили, але утримувати 200 чи 300 тисяч сил територіальної оборони повсякденно неможливо.

           Я хочу, щоб всі громадяни зрозуміли: у кожному районі нашої країни ми маємо таку кількість людей і той підрозділ, який спроможний швидко розгорнутися до штату воєнного часу, мати своїх резервістів, забезпечити людей зброєю, і вони будуть готові виконувати свої завдання. Тобто, зараз ми вийшли на інший рівень спроможностей тероборони.

          У нас буде не менше 5-ти бригадних навчань із мобілізуванням резервістів цих бригад. Ми проводимо дуже багато зборових заходів і навчань керівного складу. У тому числі готуємо окремо зв’язківців, мінометників, протитанкістів, зенітників, окремо проводимо збори з керівництвом, навіть командирів бригад ми теж навчаємо.

             Усі охочі можуть долучитися до територіальної оборони, це: а) прийти і підписати контракт на контрактну службу і проходити службу військовим; б) підписати контракт резервіста Сил територіальної оборони. І перший, і другий варіант робиться встановленим порядком через обласні та районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Вже зараз командири батальйонів і бригад будуть супроводжувати цих кандидатів і надавати допомогу для того, щоби вони повністю проходили весь цикл якнайшвидше і ставали резервістами.

             Якщо він хоче проходити службу в батальйоні чи бригаді, він звертається до командира, проходить з ним співбесіду, після чого йде в обласний чи районний територіальний центр комплектування та засвідчує, що він є кандидатом для проходження служби. Далі – він проходить медкомісію, оформлює документи, його призивають, він одягає форму, служить. Друге питання – це люди, які стають резервістами ТрО. Це ті люди, які можуть бути відмобілізовані в разі відкритої агресії чи іншої надзвичайної ситуації. Тобто резервіст ТрО живе та працює в своєму районі, там же проходить службу, і він знає, що у разі якоїсь загрози, коли його відмобілізують, він буде проходити службу в тому батальйоні, де він живе, і захищати свій дім і свою родину.

            Коли почалася війна з Росією в 2014 році, у надшвидкий період часу були сформовані батальйони територіальної оборони. Кожна область сформувала цей батальйон і, за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України – батальйони ці були з різних областей перекинуті на фронт. І вони воювали потужно, достойно. Потім вони переформувалися в окремі мотопіхотні батальйони і стали складовою наших бойових бригад, батальйонами у механізованих бригадах.

           Зараз, якщо сформовані батальйони територіальної оборони, вони призначені для виконання завдань, які визначені законами, у своїх зонах і районах територіальної оборони. У разі, якщо будуть виконуватися й інші завдання або буде інша обстановка, Головнокомандувач Збройних Сил України може прийняти необхідне рішення.

           В кожному місті-мільйоннику має бути бригада територіальної оборони. У нас таких міст п’ять – це Львів, Одеса, Дніпро і Харків, ну, і звичайно, столиця нашої України. У Києві бригада розгорнута повністю, бригада і 10 батальйонів.

           Коли мова йде про відкриту агресію, то мова йде про оборону, а не про наступальні операції, це по-перше. По-друге, наскільки мені відомо, зараз у Верховній Раді йде робота щодо внесення змін до закону «Про основи нацспротиву», щоб чітко визначити, чи будуть застосовуватися Сили територіальної оборони в межах чи в зоні ведення бойових дій.

           У законі написано: «Вжити всіх необхідних заходів для захисту…», це значить: «своєчасне реагування та вжиття необхідних заходів щодо оборони території та захисту населення у визначеній місцевості до моменту розгортання в межах такої території угрупування військ/сил». Звісно, будемо захищати країну, чесно та віддано.

           Я хотів би закликати ще активніше долучатися до тероборони жителів прикордонних областей. Вони досить активні, однак у цих регіонах потреба є наразі нагальною, бо ж Російська Федерація сконцентрувала свої війська якраз у межах цих областей. Тому маємо сформувати найпотужніший резерв Сил територіальної оборони, таке завдання ми ставимо і, я переконаний, нам вдасться його реалізувати. Ніхто не може залишатися осторонь, коли мова йде про безпеку своєї домівки, села, міста та країни в цілому.

(Бригадний генерал Юрій Галушкін)

Ірина Кожухар, Укрінформ

Січень21/ 2022

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України