• Сьогодні: Понеділок, 25 Жовтня, 2021
Інфо ПС

ПРОБЛЕМА – В САМИХ НАС

Українізація України – запорука нашої успішності і добробуту.

Можна багато що списати на “коливання валютних курсів” (у якій країні вони не коливалися й не коливаються?), але одна з найбагатших у світі країн за природними ресурсами й інтелектуальним потенціалом – Україна, як на мене, потерпає від інших проблем. І ці проблеми не спричинені зовнішніми факторами, хоч, збоку глянути, і має багато “воріженьків”. Зовнішні виклики – це не причини, а наслідки. При цьому до зовнішніх чинників треба віднести і такі, здавалося б, внутрішні проблеми, як малоросійський синдром меншовартості (і його вислід – русифікація), корупція тощо.

Проблема в самих нас – у нашому рівні національної свідомості й громадянської відповідальності. Це – ті чинники, від яких похідними є і внутрішні, і зовнішні виклики.

Звичайно, послідовним і системним знищенням нас усіма можливими способами (війнами, голодоморами та іншими жорстокими методами) наші одвічні вороги завдали нам непоправної шкоди, підготувавши грунт для нашого саморуйнування.

Останнім етапом цього знищення і є запуск потужного механізму саморуйнування, знищення нас ізсередини, втрати національної пам’яті, свідомості, мови, совісті, гідності, честі та інших традиційних для нас людських цінностей. Національно свідома й громадянськи відповідальна особистість вирізняється передусім совістливістю, гідністю, чесністю, порядністю та іншими чеснотами Людини (з великої літери). Українські традиції й звичаї нагадують нам про це.

Отож лише повернення до своїх коренів може повернути українців та Україну до рівня успішних країн. Це завдання може виконати лише УКРАЇНІЗАЦІЯ УКРАЇНИ.

Володимир Іваненко
Український Університет

        На підтвердження цього висновку професора з Вашингтону Володимира Іваненка наведемо чималу, вибачайте, цитату з книги І.В. Діяка «Українська національна ідея» (К., 2005):

«Життя довело просту істину: матеріальне виробництво виробляє речі, а культура виробляє людей. І оце “виробництво людей” стоїть на першому місці, оскільки від багатьох речей можна відмовитися, тільки без людей нічого не створиш. Наприклад, у 1991 році український рух не мав у своєму складі промисловців із матеріальним виробництвом, банкірів із потужними фінансовими можливостями чи генералів із танковими дивізіями. Він складався з діячів культури. Але саме на їх базі швидко утворилася велетенська українська громада, котру було неможливо перемогти відкритою силою. Влада просто не наважилася, оскільки не мала впевненості у своїх директорах заводів, відділах кадрів та військових частинах. Внесена діячами культури українська ідея находила відгук і будувала швидше та надійніше, ніж гроші, сила чи страх. Адже культура давала те, що не дасть більше ніхто – національну свідомість.
Теза про визначальну роль національної культури у творенні нації доволі стара. У своїй відомій лекції “Qu’ est-ce qu’ une nation?”, виголошеній 1882 року, Ернест Ренан визнав, що нації будуються на двох підвалинах. Перша з них – усвідомлення спільної історії, зокрема, збереження пам’яті про спільну пережиту біду. Друга – це бажання цього народу жити вкупі. Як бачимо, на перше місце відомий філософ поставив не колективне бажання вважатися нацією, а національну культуру, котра базується на спільній історії та мові і, власне, творить націю. На такому надійному фундаменті формується та усвідомлюється те саме колективне бажання людей жити разом, вкупі, вважаючись єдиним народом. Як жити і ким вважатися – оце вже і є національна ідея».

Листопад28/ 2016

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України