Душа світліє. Бог рукою водить…
ххх
Чергую.
Сонце, але з вітерцем,
Що не дає спекти мене наживо.
Зі мною поруч – Мурка з горобцем
І Джек, що подружився за хвилину.
А під ногами – зелень, що не крок,
Над головою – небо синє-синє,
Десь у посадці – ромський говорок,
А я – із Богом сторожую нині.
Так тихо й гарно – ніби в Небесах,
Душа світліє.
Бог рукою водить…
Де б ще відчув єднання з Богом так –
Гармонію Людини і Природи?!
ххх
Цвірінькають в горісі горобці,
Той хор для мене – солов’їна пісня,
І вільно бігається аркушем руці,
Й душі в мені уже замало місця.
Гойдає вітер гілки і траву –
Немов сама Земля мене колише,
Усім єством я чую, що живу
І дихати мені щораз вільніше –
Аж хочеться злетіти в Небеса,
Пегаса осідлавши,
а чи крука…
Людино!
Глянь!
Яка навкруг краса!
Життя – це Дар Господній,
а не мука!
ххх
Велику кістку Джекові приніс,
А він її сховав, що не дістати,
Хоч лапи в хід ідуть і, навіть, ніс,
Але не може будку ту підняти.
Отак і ми.
Сховаємо себе,
своє єство,
Що не знайти роками,
Й життя – намарно…
Аж було… Було
Оте, що Бог дав через тата й маму.
Оте, що мало б вести по життю,
Крізь терни – до зірок,
а то й до Бога,
Натомість – опинився на краю,
Та Бог і тут нам вказує дорогу.
Подумай,
помолися –
і вперед,
Займися тим, що любо і чим хочеш…
Для кожного призначено свій Хрест,
Для кожного є Світло серед ночі.
Ххххх
Гримить, блискає на півнеба,
Яке все чорне, без зірок.
Дощу – вже час, дощу так треба –
А ні краплини із висот,
А колісниця – далі й далі,
Не чути гуркотіння вже.
І блискавку чи на аркані,
А чи на возі Хтось везе.
Так і не вмило Небо Землю,
Не втамувало спрагу їй,
Гроза проїхалась даремно…
А мо’ то був небесний бій?
Ніч 17.06.19.
ххххх
Я мокрий від роси
І мокрий від туману,
Я мокрий від коси
Й від трАвного дурману,
А сонце ще – ген-ген,
Десь там, за видноколом…
Благословен будь, День,
Що обляга довкола!
Благословен будь, Світ,
В якому стільки дива!
До скону моїх літ
Таким же будь красивим!
5:30 25.06.19.
ххххх
Кує зозуля, а грошей – катма,
Зате навколо дзенькання й цвітіння,
Зате навколо пісня гомінка,
І шепіт трав, і листя шепотіння.
І любо так…
І хОроше мені…
Душа світліє разом зі світанком,
І накликають Сонце солов’ї:
Із добрим ранком, Світе!
З добрим ранком!
6:30 25.06.19.
хххххх
Як швидко Сонце падає за обрій!
То коровай був, а за мить – окраєць.
Наздоганяю я його невтомно,
А вже назустріч сяє лиш Роганець…
Отак ідеш за Світлом навперейми,
Любові повен,
І життя,
І сили,
Аж раптом, враз – і все навкруг померкло,
Одна свіча горить на домовині…
02.07.19. 22:00
Василь АЛЄКСЄЄВ
Коментарs: