• Сьогодні: Субота, 8 Травня, 2021
Інфо ПС

ПОДВІЙНЕ ГРОМАДЯНСТВО – БЕЗКАРНЕ, ЧИМ І НЕБЕЗПЕЧНЕ

Питання громадянства України регулюються Конституцією України, Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р. № 2235-III (із змінами та доповненнями), чинними міжнародними договорами України. Законодавство України про громадянство ґрунтується на принципі єдиного громадянства (ст.4 Конституції України).

De jure в Україні лише єдине громадянство, однак de facto все більшого розмаху набуває подвійне громадянство, що суперечить положенням Конституції.

       Ст. 19 ЗУ “Про громадянство” визначає підстави  для втрати громадянства України, а саме: 1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави. Окрім таких випадків:

а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;

б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;

в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;

г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодаства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність у нього громадянства іншої держави;

д) набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

е) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодаства цієї держави не є військовим обов’язком чи альтернативною (невійськовою) службою.

Без сумніву, подвійне громадянство дозволяє мати певні вигоди та привілеї (наприклад, ухилення від сплати податків, можливість безвізового пересування та інші), однак така особа, набуваючи громадянства, зобов‘язується також до виконання певних обов‘язків в обох державах (наприклад, несення військового обов‘язку). Постає питання: «Перед якою з двох держав особа повинна виконувати обов‘язки?». Особа не може одночасно належним чином виконувати обов‘язки та користуватися правами декількох держав, ефективність множинного громадянства з правової точки зору є мінімальною. Лише законодавче закріплення принципу неможливості існування подвійного громадянства у фізичних осіб може вирішити це питання.

    Особи з подвійним громадянством становлять загрозу українській державі тим, що для них її національні інтереси зовсім не є пріоритетними, і таким чином у них немає зацікавленості у процвітанні та розвитку України. Зауважимо, що набуття подвійного громадянства може слугувати лише підставою для втрати громадянства України; припинення його настає після відповідного указу Президента України (ст. 22 ЗУ «Про громадянство України»).

З юридичної точки зору, якщо в Україні “існує єдине громадянство” та не визнається подвійне громадянство, це в жодному разі не може означати, що в Україні подвійне громадянство заборонено.

Це означає тільки те, що у своїх відносинах з державою всі громадяни, які отримали друге громадянство, визнаються лише громадянами України. Крапка. Що ж до прав громадян України, які мають інше громадянство, то, відповідно до ст. 20 закону, громадянин України, який сам не припинив своє українське громадянство або який не втратив українське громадянство через указ президента України про припинення громадянства України, користується всіма правами і несе всі обов’язки громадянина України.

Таким чином, потрібно внести зміни до чинного законодавства України про громадянство, а саме: – закріпити принцип неприпустимості існування подвійного громадянства у фізичних осіб; – встановити адміністративну відповідальність за приховування громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

В Україні на даний час відсутня будь-яка відповідальність (ні кримінальна, ні адміністративна) за набуття громадянства іншої держави та за неповідомлення про це відповідні органи державної влади. Правда, у Верховній Раді України зареєстровано проект закону № 4116 від 7 лютого 2014 року про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за не повідомлення громадянином України про набуття іноземного громадянства. Законопроект передбачає, залежно від міри зловживання подвійним громадянством, штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавлення волі на строк від трьох до десяти років. 30 липня 2014 року депутат від “Батьківщини” Микола Катеринчук запропонував встановити кримінальну відповідальність за подвійне громадянство. У пояснювальній записці до документу йдеться, що однією з причин його подання є недопустимість присутності громадян інших країн серед органів державної та місцевої влади. Але жоден не прийнятий…

logviskiyДепутат Логвинський 12 лютого 2016 р. опублікував текст законопроекту “Про обмеження щодо осіб, які мають громадянство країни-агресора”. У ньому, зокрема, крім заборони обіймати певні посади, зазначено: «Громадяни України, які на день прийняття цього Закону є державними службовцями, депутатами всіх рівнів, які мають громадянство держави-агресора, зобов’язані протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом надати заяву про наявність такого громадянства та копії документів, що підтверджують придбання громадянства держави-агресора, до Державної міграційної служби України.

2) “Стаття 366-2. Порушення обов’язку щодо повідомлення про набуття громадянства держави-агресора.
Неподання або несвоєчасне подання посадовими особами, які набули громадянство держави-агресора, заяви про це та копії документів, що підтверджують придбання ними такого громадянства, до Державної міграційної служби України, – карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Те саме діяння, вчинене службовою особою, яка має доступ до державної таємниці, – карається позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.”

І що? Повернуто на доопрацювання. Чому? Причини – смішні. Читайте самі.

ВИСНОВОК

на проект Закону України «Про обмеження щодо осіб, які мають

громадянство держави-агресора»

(реєстр. №4113 від 19.02.2016р.)

      У Головному науковоекспертному управлінні розглянуто поданий законопроект, який «спрямований на встановлення обмежень щодо осіб, які мають громадянство державиагресора» (преамбула проекту).

Необхідність прийняття проекту обґрунтовується тим, що «існує практика, за якої особи, які, окрім громадянства України, мають громадянство державиагресора, є державними службовцями, депутатами усіх рівнів, суддями чи співробітниками правоохоронних органів або обіймають керівні посади державних та комунальних підприємств», що становить загрозу національним інтересам України.

У проекті пропонується встановити, що «особам, які, окрім громадянства України, мають громадянство держави-агресора, забороняється бути державними службовцями, депутатами усіх рівнів, суддями, посадовими особами органів місцевого самоврядування, військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України…» та займати низку інших посад, які пов’язані із здійсненням функції представників влади чи місцевого самоврядування (стаття 1 проекту). Крім того, відповідно до статті 2 проекту громадяни України, які мають громадянство держави-агресора і які на день прийняття цього Закону обіймають посади, на яких заборонено працювати громадянам країни-агресора, «зобов’язані протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом надати заяву про наявність такого громадянства та копії документів, що підтверджують набуття громадянства держави-агресора, до Державної міграційної служби України». Державна міграційна служба України веде відповідний реєстр громадян України, які надали заяви про наявність громадянства країни-агресора, та у виключних випадках і в національних інтересах України може надати таким особам дозвіл займати відповідні посади (статті 2 та 3 проекту).

У законопроекті також пропонується встановити кримінальну відповідальність за «неподання або несвоєчасне подання службовими особами, які набули громадянство держави-агресора, заяви про це та копій документів, що підтверджують набуття ними такого громадянства, до Державної міграційної служби України» (нова стаття 366Кримінального Кодексу України – підп. 2 пункту 3 Розділу ІІ проекту).

Підтримуючи в цілому необхідність встановлення в умовах збройної агресії обмежень відносно громадян країни-агресора щодо доступу до державної служби, служби у правоохоронних органах та інших державних органах, Головне управління не підтримує поданий законопроект з огляду на концептуально помилковий, на наш погляд, підхід до вирішення цього питання, та вважає за необхідне висловити наступні міркування та зауваження:

  1. У законопроекті не враховується, що за Конституцією України народним депутатом та суддею може бути громадянин України і будь-яких обмежень, пов’язаних із наявністю громадянства іншої країни, не встановлено. (А даремно! Візьміть – і встановіть!В.А.) При цьому підстави дострокового припинення повноважень народних депутатів України та суддів вичерпно визначені у Конституції України. (То внесіть зміни! Вони вже давно назріли! В.А.) Отже, не зрозуміло, яким чином щодо цих посадових осіб мають виконуватись приписи поданого законопроекту.

Одночасно в окремих законах, що врегульовують правовий статус суб’єктів, на яких пропонується поширити законопроект, вже встановлено заборону обіймати посаду у разі наявності подвійного громадянства. Наприклад,  відповідно до Закону України «Про державну службу», що набирає чинності з 01.05.2016р., не може вступити на державну службу особа, яка «має громадянство іншої держави» (п. 6 частини 1 статті 19), а набуття громадянства іншої держави є підставою для припинення державної служби (пункт 2 частини 1 статті 84). (Якщо є дублі – то викресліть! В.А.)

При цьому слід виходити з того, що підставою для цих обмежень (у тому разі, коли вони допускаються Конституцією України) має бути не лише наявність громадянства «держави-агресора», а й наявність у особи будь-якого іншого громадянства окрім громадянства України. (В даному випадку нам важливіший агресор!В.А.)

Крім того, замість прийняття нового закону, що складається з кількох статей та не має самостійного предмету правового регулювання, більш коректним з точки зору забезпечення системності законодавства було б внесення відповідних коректив до вже існуючих законів. (То в чому справа? Внесіть!В.А.)

  1. Перелік посад, які забороняється обіймати особам, що мають громадянство країниагресора, визначений нечітко і запропоновані приписи з цього питання можуть мати різне суб’єктивне тлумачення. В разі прийняття таких формулювань з’ясування відповіді на питання, чи належить певна посада до категорії тих, які не можуть обіймати громадяни країни-агресора, буде досить складним і потребуватиме неабияких зусиль. (Згоден! Такий перелік треба зробити чіткішим і без довгих пояснень. То скоротіть!В.А.)
  2.   3.  У законопроекті взагалі не йдеться про припинення повноважень осіб, які мають громадянство країниагресора та порушили заборону обіймати відповідну посаду. У проекті лише констатується, що така заборона встановлюється, а яким чином цей припис має бути реалізований – залишається незрозумілим.

При встановленні загальної заборони на зайняття посад громадянами країниагресора у проекті передбачається механізм отримання дозволу на зайняття відповідної посади від Державної міграційної служби. Поперше, незрозуміло, чому саме цей орган має надавати такий дозвіл, адже очевидно, що він не володіє інформацією стосовно того, чи становить відповідна особа небезпеку для держави у разі зайняття тієї чи іншої посади. Подруге, не встановлюючи жодних підстав для отримання такого дозволу і таким чином повністю віддаючи вирішення питання на розсуд посадових осіб Державної міграційної служби, проект створює істотні корупційні ризики у цій сфері. (Згоден. Але якщо ви такі розумні – то відкоригуйте! В.А.)

  1. Законопроект не позбавлений недоліків техніко-юридичного характеру. Зокрема:

    – у статтях проекту йдеться про «набуття» громадянства країниагресора, (наприклад у статті 2 згадується порядок  «ведення реєстру громадян, які набули громадянство державиагресора»), але з контексту проекту зрозуміло, що йдеться також і про громадян, які уже мають громадянство країни-агресора і обіймають відповідні посади;

    – приписи частин 1 та 2 статті 1, частини 1 статті 3 повністю дублюються у частині визначення кола суб’єктів, яким забороняється мати громадянство країни-агресора;

    – текст законопроекту є досить складним для сприйняття та тлумачення, оскільки приписи проекту викладені у громіздких реченнях, зрозуміти зміст яких досить важко (частина 1 та 2 статті 1, стаття 3 проекту). Наприклад, єдине речення, з якого складається частина 2 статті 1, містить більше 220 слів. (Все це можна виправити. Тож виправляйте! В.А.)

З огляду на наведене Головне управління не підтримує прийняття даного законопроекту.

    Керівник Головного управління                                        В.І. Борденюк

Вик. Мельник О.В.

ВИСНОВОК

щодо результатів здійснення

антикорупційної експертизи

проекту  нормативно-правового акта

       Назва проекту акта: проект Закону про обмеження щодо осіб, які мають громадянство держави-агресора.

Реєстр. № 4113 від 19.02.2016 року.

Суб’єкт права законодавчої ініціативи: народні депутати України Герасимов А.В, Алєксєєв С.О. та інші.

Головний комітет з підготовки і попереднього розгляду – Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

        У проекті акта не виявлено корупціогенних факторів – проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства (рішення Комітету       від  16 березня 2016 року, протокол № 66)

Голова Комітету                                                                         Є. Соболєв

До реєстр. № 4113 від 19.02.2016 р.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

          Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності розглянув на своєму засіданні 20 квітня 2016 року проект Закону України «Про обмеження щодо осіб, які мають громадянство держави-агресора» (реєстр. № 4113 від 19.02.2016 року), поданий народними депутатами України Герасимовим А.В., Алєксєєвим С.О., Логвинським Г.В.

Законопроектом пропонується заборонити особам, які, окрім громадянства України, мають громадянство держави-агресора, бути державними службовцями, депутатами усіх рівнів, суддями, співробітниками правоохоронних органів або обіймати керівні посади державних та комунальних підприємств; встановлює обов’язок громадян України, які набули громадянство держави-агресора, надати заяви про це та копії документів, що підтверджують набуття ними громадянства держави-агресора до Державної міграційної служби України.

Проект Закону передбачає також ряд змін до чинного законодавства України, а саме: до Кримінального кодексу України (введення нової статті 3662 «Порушення обов’язку щодо повідомлення про набуття громадянства держави-агресора» до переліку статей Розділу XVII Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг) та Кримінального процесуального кодексу України (доповнення статті 216 – слідчі органів безпеки здійснюватимуть досудове розслідування злочинів, передбачених пропонованою статтею 3662 Кримінального кодексу України).

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України не підтримує прийняття даного законопроекту, висловивши низку суттєвих зауважень.

Експерти Міністерства внутрішніх справ України, Вищого адміністративного суду України, Київського національного університету ім. Т. Шевченка висловили думку щодо недоцільності прийняття законопроекту у запропонованій редакції.

Проаналізувавши законопроект, Комітет вирішив рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду в першому читанні проект Закону України  «Про обмеження щодо осіб, які мають громадянство держави-агресора» (реєстр. № 4113 від 19.02.2016 року), повернути суб’єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

      Голова Комітету                                                             А. Кожем’якін

 

Ось так! Маючи таких розумних експертів і аналітиків, ми просто констатуємо недоліки законопроекту і не приймаємо його замість того, щоб внести необхідні правки і прийняти. Допрацьовується й досі… І множинні громадяни, в тому числі й держави-агресора, засідають скрізь і сміються з наших недолугих законів, бо самі є їх творцями. Точніше – гальмувальниками нормального і справедливого законодавства. Яке їм абсолютно не вигідне. А тим часом проблема загострюється. І чим далі – тим більше. Метастази верховного «двогромадянства» дісталися вже навіть сільських рад.

Ось приклад.

Спочатку це була одна маленька чутка, потім три, а згодом заговорило вже два села – Заплатин і Діброва, що входять до Заплатинської сільради Стрийського району на Львівщині. Мовляв, депутат сільради Петро Таталіба має російське громадянство, їздить на бусику з російськими номерами, відкрив там бізнес і платить податки агресору, а тут ще й вибив собі 2 гектари заплатинської землі у власність нібито під розважально-відпочинковий комплекс (і це в Заплатині!), а насправді – для наступного продажу її частками…

На останній сесії сільради я відвів його у бік і напряму спитав, чи це все правда? У відповідь: «А яке ваше діло? І що ви мені зробите?»

Я якраз і не збираюся нічого робити – це не моя компетенція. Але винести все почуте на широкий загал для моральної, якщо не правової, оцінки цих фактів, якщо це правда, і для перевірки та реагування, якщо це просто плітки заздрісників, – вважаю за необхідне. Своїм моральним обов’язком як громадянина України і депутата сільради. Зрештою, як батька добровольця-правосека, який воює з московськими окупантами.putler

Такого подвійного громадянства, з яким держава нічого зробити не може чи не хоче, бо комусь у ній це вигідно, навіть попри агресію, – я не сприймаю. І не сприйму!

Отже. Якщо все почуте про Таталібу – правда, а на те є компетентні органи, аби перевірити, то напрошуються само собою наступні міркування.

   Перше. Якби виборці тоді ше знали, що кандидат Петро Таталіба має паспорт громадянина Росії, то чи став би він депутатом сільради? Ні. Значить приховавши цей факт, він став ним обманом. Тобто його треба позбавити депутатських повноважень.

    Друге. Якщо у нього машина з російськими номерами, а реєстрація там можлива лише за наявності паспорта РФ (Для регистрации авто надлежит предоставить паспорт гражданина РФ или другой документ, подтверждающий вашу личность. Source: https://auto.today/bok/4422-registriruem-avtomobil-v-rossii.html© Avto.Today), то він дійсно – громадянин Росії.

   Третє. Якщо він має там бізнес і сплачує податки державі-агресору, що вже є злочином проти України, то, знаючи достатньо про методи КГБ-ФСБ, де гарантія, що він не оминув пропозиції добровільно співробітничати з цією конторою в обмін на дозвіл і лояльне ставлення? Хай це лише припущення, але…

rasha

   Четверте. Приховавши факт громадянства РФ, він тим самим надурив депутатів сільради, які надали йому майже 2 га землі у власність під багатомільйонний проект розважально-відпочинкового комплексу. Адже ч.4 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам. Якщо особа отримала російське громадянство, то вона не може мати у власності земельну ділянку в Україні, і тому відповідно до діючого законодавства зазначена ділянка підлягає відчуженню. Відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 81, ч.1 ст. 145 Земельного кодексу України іноземні громадяни повинні провести відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення на протязі одного року з часу прийняття іноземного громадянства.

Усе викладене вище, на мій погляд, має стати не лише інформацією для роздумів, моїх і читачів, а й спонукою для дій компетентних правоохоронних органів. Бо в кожній сільській плітці є частка істини. Іноді – не мала…

І насамкінець ще раз нагадаю: ст. 19 ЗУ “Про громадянство” визначає підстави  для втрати громадянства України, а саме: 1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави.

З усіма наслідками, що звідси випливають.

Василь АЛЄКСЄЄВ  

Жовтень04/ 2016

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України