• Сьогодні: Середа, Квітень 8, 2020
Інфо ПС

НАПІВЛЮДИНОЮ МОЖНА НАЗВАТИ НЕ ТОГО, ХТО НЕ МАЄ ВЛАСНОЇ ДУМКИ, А ТОГО, ХТО НЕ НАВАЖУЄТЬСЯ ЇЇ МАТИ

Ніколи ще люди, які нічого не роблять, а тільки говорять, не мали таких ролей у нашій країні, як сьогодні.

       Я стовідсотковий самоук, попри всі мої дипломи. Коли мені кажуть, що у когось триста статей і двадцять два почесних диплома, жодної переконливої ідеї за цим не стоїть. Я втікаю від такої людини, як від чуми. Це клас чи прошарок політичних шарлатанів.

І зараз пропоную свою точку зору або, можливо, для когось – відповідь, як все ж упізнати цих вербальних штукатурів і що з цим робити.

Згадайте, як любителі втручатися закликають діяти, робити що-небудь. Наш примітивний розум любить прості дефініції і чує позитивні поради. Саме це вони і роблять, граючи на легковажності людей і сліпій вірі у прості рецепти успіху.

Вони – завжди позитивні, вони дають легкі відповіді на складні питання. Вони – завжди самовдоволені, вони – ситі, вони – кращі, розумніші, досвідченіші, принаймні так вони себе подають. Вони розповідають про зміни, про ріст і розвиток. Вони всі – відмінники казуїстики і свій екзамен із жонглювання нюансами на власну користь пройшли.

Особливо такі кастинги правильної поведінки разюче закарбовуються під час виборів, перевиборів чи в загострення політичного сезону. Натовпи збідованої обдуреної злидоти збираються послухати чергового врядця, політика чи мера – мільйонерів, які імітують танталові муки заради нас нужденних.

Я в регіональній політиці більще 15 років. Люди, там немає бідних людей, там немає простих людей.   Так от – до суті.

Що то є той розвиток, про який рухають їхні губи? Розвиток той – не що інше, як дитя потреби. А ріст – наслідок необхідності. Необхідності задовольняти свої потреби і забезпечувати власний розвиток, благополучно ховаючи на цвинтарі історії сотні тисяч простаків, які продовжуватимуть побожно слухати, бажати, вірити, хотіти – і нічого для цього не робити.

Вони це знають. Добре знають, що ми не наважимся, не насмілимось прийти і забрати, або сказати і спростувати.

Напівлюдиною можна назвати не того, хто не має власної думки, а того, хто не наважується її мати.

Так вже є, що в політиці різниці між теорією і практикою немає, а от у житті – є. Панівні політичні еліти свідомі цього і знають, що за слова віповідати не будуть. Verba volant – слова відлітають.

Ніколи ще люди, які нічого не роблять, а тільки говорять, не мали таких ролей у нашій країні, як сьогодні.

Лохи хочуть бути правими, а «нелохи» хочуть виграти – і виграють. І щоб не тонути в океані розчарувань, люди, не купайтеся в морі ілюзій. Ніколи не питайте політика, що вам робити спитайте, що б він зробив на вашому місці. Вас здивує різниця у відповідях…

 

Олег ФИЛИК, журналіст, адвокат, депутат СМР

Березень17/ 2020

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України