Щоб захищати Україну – не обов’язково їхати на схід, де йде війна з московитами. Їхні офіси, фірми, представництва повільно і впевнено завойовують наш західний регіон. Не останню роль у цьому відіграє представництво московського патріархату (МП) у західних областях. Так – саме представництво, тому що до церкви не має жодного відношення, так як було створене в 1943 році за вказівкою Сталіна. План успішно ввели в дію Берія та Карпин.
До цього часу ніякий мп не згадувався в жодних документах, та й і не міг. Всі батюшки закінчували семінарії виключно при вишах КГБ і діставали військові звання. Хотілося, щоб люди правильно розуміли наше тлумачення – що ні проти них чи їхньої церкви та віри ми не маємо нічого проти. Але – було б правильно переходити в Київський патріархат.
Під час війни з москвинами якось дуже погано мати під боком таких сусідів, як мп. Чомусь ми не побачимо жодного капелана від мп на сході, де іде зараз війна, з нашого боку… Ми не почуємо від них, що Московія – це агресор. Швидше – навпаки. Саме вони піднімали людей з іконами, які прикривали танки окупантів. І саме попи мп нав’язують нам думку, що ми «єдіний народ».
У мене є дуже великі сумніви щодо керівників бізнесу, в більшості яких є власник Ахмєтов, що завтра не відбудеться вливання коштів у ці парафії, і вони не почнуть волати: “Путін, ввєді войска, нас ущємляют!”.
На даний час “Правий сектор” проводить акції по Західній Україні “Геть московський патріархат – відділ фсб в Україні”. Не завжди заходи проходять так гладко, якби хотілось. Так на останній акції в селі Верчани Стрийського району дяк церкви мп Бучинський Михайло Михайлович хотів спровокувати бійку. Зрозумівши, що це йому не вдасться зробити, позривав банери та, з прокльонами в бік активістів, повернувся до церкви.
Невдовзі зібралася група прихильників мп, які були налаштовані на бійку, тож акцію довелося припинити…
Ми нічого не збираємося нікому нав’язувати, ми є нормальні і адекватні люди, але – висновки робити Вам і вчитися на помилках з історії, а не на власному, як тепер показала війна, гіркому досвіді.
Юрій ЛЕВИЦЬКИЙ
