• Сьогодні: Четвер, 24 Червня, 2021
Інфо ПС

МИ ПОВНІСТЮ ПРОГРАЛИ УКРАЇНСЬКУ ЖУРНАЛІСТИКУ

Можна хоч раз у житті зайняти позицію, а не позу??? Країну губить безпринципність. Безхребетність. І вашим і нашим. Ні риба ні м’ясо. Какаяразніца. Цей медіа-Чорнобиль уже своє відфонив. Період напіврозпаду підійшов до кінця. Настав час створювати НОВІ і ДІЄВІ в умовах війни стандарти.

          Одна моя родичка в радянський час не вступила в музучилище тому, що на творчому конкурсі зачитала «Розриту могилу». Фортеп’яно здала на відмінно, теорію музики – на відмінно, а на третьому, фактично формальному етапі, її зарубали через слова «…а тим часом перевертні нехай підростають та й поможуть мсклві господарювати»…

          Символічно, що в той самий день, коли ведмедчук отримав підозру про державну зраду, я отримав «публічний осуд» від Комісії з журналістської етики. За стьобно-сатиричні, безадресні й метафоричні оціночні судження про п’яту колону соотєчественніков, які вимагали вернути їм підсанкційні канали, які обслуговували державну зраду.

          Після «Розритої могили» батьків моєї родички викликали на килим, і це були розбірки не на жарт. Їм світила кримінальна справа, але якось усе вдалося замнути через те, що події відбувалися у Львові і хтось там мав зв’язки.

          А ще згадалося мені, як зовсім недавно в етері одного з національних каналів я назвав медіа-проститутками всіх працівників ведмедчуківських каналів, і тоді одразу на диби стали колеги з числа різного роду регуляторів і спілок. Мовляв, ні-ні-ні, між журналістами має бути мир-дружба-римінг, та й узагалі негоже ображати тилових щурів, бо це – «певна політична позиція» (цитата), до якої треба ставитися з повагою, навіть якщо сам її не поділяєш.

          Після «Розритої могили» моя родичка зробила карколомну кар’єру піаністки, стала професором консерваторії, а зараз, сидячи на пенсії, готує абітурієнтів до вступу. А я працюю на руїнах своєї професії. Публічний осуд. Узяти на олівець. Дати догану. Привселюдно насварити. Вікопомні традиції русо-совка проростають навіть тоді, коли ця земля щедро поливається русо-вогнем.

          Успішно ведучи війну, ми повністю програли журналістику. Я спостерігаю її агонію. Мої колеги, таке враження, живуть у паралельній реальності, яку колись давно придумали всеядні буквоїди для ідеальної, розмореної достатком і злагодою країни вічної сієсти. У їхній паралельній реальності вигук із передової «слава нації – смерть мсклм» слід розцінювати як мову ворожнечі, і тоді вступає в силу одвічна практика сексотів «бий своїх, щоб чужі раділи».

           Питаю: навіщо ви запрошуєте на свої програми одіозних представників партії державної зради та інших рафінованих українофобів? Мовчать, ігнорують і запрошують.

           Питаю: навіщо ви допомагаєте ворогові ще більше русифікувати медіа-простір і не просите своїх гостей говорити українською? Мовчать, ігнорують і свої блоги записують рос.мовою.

           Питаю: чому ви ніяк не перейдете на український бік, так і застигли в позі Понтія Пилата «над барикадами»? Мовчать, ігнорують і посилаються на «професійні стандарти», які зобов’язують «збалансовано подавати інформацію» і забороняють осудливо говорити про колаборантів та поширювачів русміра.

           Тому це – агонія. Передсмертні спазми 30-річної псевдооб’єктивності, яка, властиво, й призвела до зашкалу покладів вати у розстріляній країні.  «Розрита могила» так нічому й не навчила суперзбалансованих і супероб’єктивних медійників, які досі не розуміють, що з так званими «професійними стандартами» не вони йдуть на дно, а вся країна, яку вони свідомо НЕ захищають так само віддано, як і воїн в окопі.

           Цікаво: а тепер, коли ведмедчука звинувачено в державній зраді – чи можна бодай жартома й на усмішці назвати амебами та інфузоріями всіх тих, хто захищають кума путіна, працюють в його медіа-помийках і дивляться їх із ранку до ночі? Усім їм дозволено підривати основи державності зсередини, і жодна комісія-регулятор-спілка не вбачає у їхніх антиукраїнських діях нічого крамольного. Щось мені підказує, не тих людей я амебами назвав.

           Країну губить безпринципність. Безхребетність. І вашим і нашим. Ні риба ні м’ясо. Какаяразніца. Цей медіа-Чорнобиль уже своє відфонив. Період напіврозпаду підійшов до кінця. Настав час створювати НОВІ і ДІЄВІ в умовах війни стандарти. А це:

Перестаньте запрошувати всіляких мавп із партій держзради

– Просіть гостей говорити державною

– Забудьте про «баланс думок», бо так і до виправдання гівімотороли докотитесь

Зніміть із порядку денного таку туфту, як «мова ворожнечі»

Станьте інформаційною зброєю проти ворога зовнішнього і внутрішнього хоча б заради дітей своїх

– Нарешті прокиньте в собі Громадянина, а не пластмасову підставку для мікрофона

– Нарешті візьміть участь у побудові української України і національного медіа-простору

– Напишіть нормальний Кодекс журналістської етики з урахуванням гібридної війни, а бажано й нове законодавство, яке б не карало, а вимагало проукраїнську позицію

– можна хоч раз у житті зайняти позицію, а не позу???

Ну а амебам та інфузоріям рекомендую не дивитися ті авторські програми, де їх називають прямим текстом. Маєте свої медіа-болотця – там і живіть. А нам своє робить і не з вами.

Ostap Drozdov

Травень18/ 2021

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України