• Сьогодні: П’ятниця, 17 Вересня, 2021
Інфо ПС

МОВА ЙДЕ ПРО ТЕ, ЩОБ ТАМ ВЗАГАЛІ НІЧОГО НЕ БУДУВАТИ –  ЦЕ Є ІСТОРИЧНЕ ЯДРО МІСТА! МОГО МІСТА!

Всі свою думку донесли: розумний – оцінить, свідомий – осилить.

     Містобудівна рада Стрия за участі представників місцевої прокуратури, депутатів міськради, багатьох громадських організацій та просто небайдужих стриян розглянула питання про доцільність забудови території між пам’ятками архітектури на вул. Шевченка,26 (колишня райСЕС або «палац Марисі*») і на вул. Коновальця,1 (житловий будинок). Як зазначалося – для будівництва та обслуговування адміністративної будівлі (на три поверхи – авт.) Стрийської місцевої прокуратури. Дозвіл на розробку детального плану цієї земельної ділянки площею 0,07 га надали ще в 2013-му році своїм рішенням попередні, ще домайданні, депутати міської ради.

    Розробити цей план доручили архітектору Тарасу Дирику, який на цьому засіданні містобудівної ради, зокрема, зазначив:  «Складність цієї території в тому, що вона знаходиться дуже близько до пам’ятника архітектури місцевого значення – палац Марисі, колишня СЕС. Крім того там є під’їзд до трансформаторної підстанції, котра заживлює значну частину центрального району міста. Плюс ще доступ до магазину і торець будинку з вікнами. Одним словом – це зона історичної забудови і пам’яток архітектури».

Тож у громади виникли цілком логічні питання: Як можна розробляти план території, що знаходиться під об’єктом архітектурної спадщини, котра має охоронний номер? Де логіка? Яке обґрунтування може бути? У вас є дозвіл управління з охорони архітектурної спадщини, дозвіл на вирубку дерев? Наш краєзнавчий музей має в архівах тисячі експонатів, які треба, але немає де, виставляти. Нам ще один виставковий зал треба як повітря!

     Відповідальний за збереження національної історичної, культурної та архітектурної спадщини в нашому місті Ростислав Тивонович щодо власника «палацу Марисі» пояснив: «Це є державна власність на балансі МОЗ, але вона їм не потрібна. Проте механізму повернення її назад місту вони не знають. Єдиний вихід – вольове рішення прем’єр-міністра, що стосувалося б суто цього майнового комплексу колишнього приміщення райСЕС, щоб він повернувся назад у місто. Поки ж є правова колізія. За законом органи місцевого самоврядування мали би ним опікуватися, але власником є МОЗ. Якщо нам вдасться повернути колесо назад, тоді територіальна громада міста має повне право на використання даного будинку. Такі об’єкти можна приватизовувати, але лише зі збереженням використання. Жодних надбудов і перебудов! В першу чергу власник несе відповідальність за його збереження, але МОЗу він не потрібен. Там дві памятки архітектури – Коновальця,1 і Шевченка,26. Тобто вся земля там – охоронна зона!».

Як виявилося з подальшого активного обговорення, на сьогодні будівля (Шевченка,26 – авт.) перебуває на балансі Львівського обласного лабораторного центру МОЗ України. Коли ж створилася Держпродспоживслужба, було звернення до директора лабораторного центру Павліва, щоб передати цю будівлю, яка руйнується і їм не потрібна, на баланс нової служби. Але ця служба належить МінАПК, а лабораторний центр – МОЗ. У березні була створена в Києві комісія з передачі такого майна по всій Україні. Тож роботи для комісії вистачає. Але нібито у вересні має бути рішення Кабміну з цього питання.

Своєрідну крапку з обговорення цього питання поставив депутат Стрийської міської ради Олег Филик, зачитавши підготовлене ним звернення до ради голів депутатських фракцій та комісій:

     «Вельмишановні колеги! На порядку денному життєдіяльності міста Стрия в контексті сучасних викликів трансформації архітектурного ансамблю нашого міста виникла невідкладна необхідність прийняття рішення щодо встановлення режиму використання пам’ятки культурної спадщини – палацу по вул. Шевченка, 26 («Палац Марисі»). На жаль, упродовж останніх років містом не вживалося жодних заходів щодо утримання в належному стані даного об’єкту, а відтак станом на сьогодні у відповідності до рішення Стрийської міської Ради від 2013 р. на обговорення ставиться можливість доцільності зведення в межах охоронної зони даної історичної споруди сучасної адміністративної будівлі.     Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Слід наголосити, що проведення робіт в межах центрального історичного ареалу Стрия без письмового дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини є порушенням п.19 ст.5 Закону України «Про охорону культурної спадщини». З огляду на вищевикладене прошу розглянути та винести на широке обговорення депутатського корпусу Стрийської міської ради можливість реабілітації як сукупності науково обґрунтованих заходів щодо відновлення культурних та функціональних властивостей даного об’єкту культурної спадщини на території м. Стрий та доцільності проведення робіт зі збереження цього об’єкта як історичної пам’ятки місцевого значення.

Коли я робив це подання,- зауважив далі Олег Филик,- я доволі ґрунтовно вивчав це питання і натрапив на таке собі рішення 2008-го року, де для мене несподіванкою було те, що цей об’єкт культурної спадщини на той момент насправді був включений у перелік для приватизації. На той момент прокуратура виконала свою роботу.

    Всі розуміють, що якщо його включили для приватизації, – був кінцевий бенефіціарій, була зацікавлена сторона, тобто за чиїмось поданням його в той перелік включили. І мені б дуже не хотілося, щоб ця трафаретна поза чи безпозиційність міста призвела до того, щоб ми до кінця цієї каденції або на наступну мали би знову таку ситуацію, коли його підкилимно включать в перелік на приватизацію. І тоді ми тут можемо говорити до посиніння…

Персонально для мене немає прокурорської доцільності чи районної доцільності. Для мене є муніципальна доцільність – доцільність як депутата міськради і жителя Стрия, як кожного з нас».

Остаточне ж резюме громади озвучив, як на мене, стриянин, поет і перекладач Іван Левицький : «Мова йде про те, щоб там взагалі нічого не будувати – бо це є історичне ядро міста! Мого міста! Розумієте чи ні? Не Львова, не Станіслава – МОГО МІСТА! Я категорично кажу вам «Ні!»

 * Будинок санстанції  — колишній фільварок, одна із найстаріших будівель міста. За переказами, цей будинок спорудив колишній стрийський староста, а пізніше король Польщі Ян III Собеський для своєї дружини Марії. (Вікіпедія)

Василь АЛЄКСЄЄВ

Травень25/ 2018

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України