• Сьогодні: Вівторок, Березень 19, 2019
Інфо ПС

МОСКВА НІКОЛИ НЕ ОДЕРЖУВАЛА ТОМОС

 Фото EPA з першої літургії, проведеної митрополитом Єпіфанієм в якості предстоятеля Православної церкви України.

У XVI столітті псковський чернець Філофей на догоду великому князю Московському Іванові III вигадав теорію «третього Риму», що, мовляв, Господь Бог покарав Стародавній Рим за те, що він не дуже християнізувався, і віддав його на поталу варварам.

Потім покарав «другий Рим» (тобто Константинополь) за те, що він уклав Флорентійську унію з католицтвом і сприяв загарбанню Візантії османами 1453 року. А «третій Рим» – Москва – стоїть, і четвертому Риму не бувати. Ось основна суть цієї концепції. Вона дуже розквітла в XVI столітті, її тримався Іван Грозний.

Між іншим, маленька деталь: Іван Грозний виводив себе по прямій лінії – тримаймося міцніше – від Октавіана Августа, тобто першого Риму, і писав про це. А далі – за часів Олексія Михайловича – пішло-поїхало. Потім ця концепція трішечки пригасла, потім її підхопили слов’янофіли у XIX столітті – це офіційна концепція Російської імперії.І в наші дні з цим бавиться Москва, хоча це досить кумедна і дуже штучна історія сама по собі.

А от щодо Києва як другого Єрусалима, це значно давніша історія.

Почнемо з того, що незабаром після хрещення Русі, десь у половині XI століття, ігумен Печерської Лаври Варлаам відвідав Єрусалим як прочанин. Потім пізніше, в XI столітті, відомий автор Адам Бременський писав про це, порівнював Київ із Єрусалимом.

А далі ця історія знову пожвавилася вже після Берестейської унії 1596 року, коли треба було протидіяти уніатам, православні [цього] прагнули.

Відповідно, 1620 року, коли було відновлено ієрархію за сприяння гетьмана Сагайдачного і запорізьких козаків, київського братства, після цього 1621 року в Києві вже в першому ж Соборі було одразу згадано апостола Андрія Первозванного, і дуже цікаво його названо – Першим Єпископом Константинопольським, Першим Патріархом Вселенським і Першим Руським Апостолом. Таким чином Давню Русь цілком логічно пристібнуто до першопочатків християнства.

Потім були дуже цікаві речі: почнемо з того, що події 1620 року не [трапилися] на голому місці, бо дуже трималися цих порівнянь мислителі Острозької академії: Іван Вишенський, Дем’ян Наливайко, Єлисей Плетенецький, Ісая Копинський. Порівняння, що Київ покликаний відіграти таку роль для східних слов’ян, як Єрусалим для раннього християнства, давно «висіло в повітрі».

Дуже цікавий автор Афанасій Кальнофойський 1638 року у своєму творі «Тератургіма» порівнював Київ із Єрусалимом. А далі це мало дуже широкий відгомін. Андрій Первозванний – це старший брат апостола Петра. Апостол Петро між католиками вважається першим Римським Папою, а його старший брат, відповідно…

Легенда про Андрія Первозванного дуже відома. Швидше не доведено, чи він був на Русі, чи він був у Києві, але легенда існує, традиція існує. Теперішні цікаві рішення щодо Андріївської церкви в усіх на слуху. Люди, звичайно, цим цікавляться, це цілком нормально.

Офіційно Москва вважається заснованою 1147 року, тобто в XII столітті. Насправді, це перша згадка в літописі про річку Москву, а не про місто, якого ще не було.

Просто на березі цієї річки була дрібна подія: князь Юрій Долгорукий вбив чоловіка своєї коханки і, порядкуючи на його хуторі Кучкові, запросив до себе в гості – в Кучково на Москві-ріці – чернігівського князя. Це перша згадка про річку, а саме місто Москва фактично виникло в XIV столітті, коли першим удільним князем був князь Іван I на прізвисько Калита.

І після того це вже був малесенький уділ, залежний від Золотої орди, а потім своїм прислужництвом Золотій орді і варварським придушенням повстань в інших князівствах, зокрема в Твері, московські князі здобули прихильність монголів (чи вже можна сказати татар) і почали підноситися над іншими князями Північно-Східної Русі, до яких Київ не мав стосунку.

На той час Руссю вважався трикутник Київ-Чернігів-Переяслав, а решта – землі пов’язані, залежні, але не Русь у власному розумінні. Звичайно, це безглуздя.

А щодо церкви, пізніше київський митрополит переїхав із Києва у Володимир на Клязмі, а пізніше в Москву, і це було порушенням усіх канонів, бо митрополит мусить жити там, до чого прив’язаний його титул. В XV столітті Москва сама себе проголосила автокефальною, самостійною.

Підкреслюю – Москва ніколи не одержувала томос, тобто легальної згоди світового православ’я на її самостійність. У XVI столітті, за часів Бориса Годунова, запросивши до себе патріарха і затримуючи аж до того, що йому погрожували голодом, у нього вирвали згоду на те, щоби Москва стала п’ятим патріархатом православ’я.

    Маленька деталь: коли Хмельницький прийшов у Київ 1648 року, в Києві його вітав Єрусалимський патріарх Паїсій, який сказав, що він вітає в особі Богдана Хмельницького государя і гетьмана руського. Це начебто дрібна, але дуже красномовна лінія зв’язку Київ-Єрусалим.

 

Михайло КІРСЕНКО, історик

Січень06/ 2019

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України