• Сьогодні: Четвер, 24 Червня, 2021
Інфо ПС

МОСКОВІЯ НА ШЛЯХУ ДО «РУСКАВА МІРА»: ВІД ЗОЛОТООРДИНСЬКОГО “СПАДКУ” – ДО «РУСЬКОГО»

           Щодо Золотої Орди, то тут після «великої смути» на деякий час вдалося відновити єдність цієї держави за правління хана Тохтамиша в 1380-1395 рр. Однак у 1395 р. емір Тімур (Тамерлан) вщент розгромив війська Тохтамиша у грандіозній битві неподалік сучасного Єкатеринбургу. Саме ця битва стала смертельним ударом для Золотої Орди, а не периферійні битви на Синіх Водах чи Куликівська битва. Цю могутню державу кочівників розгромили не русько-литовські чи московські воїни. Вона сама себе «з’їла» через внутрішні усобиці. Тут, за бажання, можна шукати аналогії з усобицями Київської Русі чи з дезорганізацією інших європейських середньовічних держав.

У ХV ст. відбувся розпад Золотої Орди. Виникли Сибірське (20-ті роки ХV ст.), Узбецьке (1428 р.), Казанське (1438 р.), Кримське (1441 р.), Казахське (1465 р.) ханства, Ногайська Орда (40-і рр. ХV ст.) тощо. Щодо князівств Північно-Східної Русі, зокрема Московського, то вони перебували у васальній залежності від Золотої Орди.

У 1459 р. після смерті Кічі-Мухаммеда Золота Орда перестала існувати. Її наступником стала Велика Орда, яка пережила деяке піднесення за часів правління хана Ахмата (1460-1481). Ніби тоді Московське князівство стало незалежним у результаті стояння на ріці Угрі в 1480 р., коли Ахмат не ризикнув вступити в бій із московськими військами Івана ІІІ. Правда, ця незалежність виглядає доволі умовною.

У 1502 р. Кримське ханство розгромило Велику Орду й почало вважатися володарем «золотоординського спадку». Кримські хани, як нащадки Чінгісідів, вважали московських князів своїми підданими. І ті тривалий час платили їм данину. Період ХVІ-ХVІІ ст. можна розглядати як час боротьби між Московським князівством, що почало іменуватися царством, з Кримським ханством. У контексті цього логічними й зрозумілими стають завоювання Поволжя, колишнього осердя Золотої Орди, перетворення Волги в руську чи то російську ріку, потім завоювання Сибіру, власне, колишніх теренів Улусу Джучі. Тобто Московія тривалий час була зорієнтована не на освоєння «руського спадку», а «спадку золотоординського». У цьому ж контексті стають зрозумілими постійні походи кримських татар на Москву, які намагалися «поставити на місце» непокірних васалів.

У кінцевому рахунку гору взяла Московія, прибравши свого «золотоординського конкурента» – Кримське ханство. Проте це сталося пізніше, у ХVІІІ ст. І сталося не без допомоги «українського ресурсу».

Петро КРАЛЮК, історик

Жовтень30/ 2017

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України