Це звичайний щоденний розтин Стрия…
І цього уперто не хоче помічати райкомівська перхоть, що цим містом керує.
Знаєте, я опанував декілька мов, вивчав журналістику, економіку і право, провів молоді роки в бібліотеках, навіть найкращих – Лондонських, читав усе, що мені потрапляло в руки, і я відчув, що даремно витрачав час. Проте, згодом я зрозумів, що це все так має бути…
Я вважаю, що немає глибшого почуття, яке може таїтися в людському серці, ніж почуття відповідальності за майбутнє – справжнє майбутнє, яке належить нам, всім, навіть ЇМ….
Два роки тому вони так само стояли біля урн виборчих, як сьогодні – біля сміттєвих….
Вони перемогли!!!
Саме вони. Не ми, молоді, а вони – пенсіонери… Старість – це не ступінь зношеності. У Великобританії я не бачив старих людей. Тамтешні старші люди – усміхнені, охайні, спокійні, ситі. Це щасливі літні люди…
Ось вона – ціна, любі мої, вашої перемоги, рівняння на «святих» капронових господарників…
Зауважте, і таких, далеко не асоціальних, людей похилого віку все більше і більше біля стрийських смітників.
Бідність, як вона є…
Їм уже не слід боятися свого майбутнього, бо його у них просто немає…
Олег ФИЛИК
