• Сьогодні: Понеділок, Жовтень 15, 2018
Інфо ПС

КРЕМЛІВСЬКИЙ КОМУНОКАГЕБІЗМ: ЗЛОЧИН БЕЗ ПОКАРАННЯ

На відміну від моїх колег та друзів-істориків, – Юрія Афанасьєва, якого вже, на жаль, немає, Алена Безансона, мого вчителя, Стефана Куртуа, Нікіти Петрова з “Меморіалу”, П’єра Рігуло, Франсуази Том, небіжчика Іліоса Яннакакіса чи Ніколя Верта, я є політологом. Отже, я відмовилася вкотре досліджувати падіння царату, більшовицький заколот, вбивство родини Романових, громадянську війну, Леніна, Сталіна, жахливі злочини нового тоталітарного режиму, що були скоєні проти народів СРСР та країн Центральної та Східної Європи… Упродовж століття у світі вже вийшли друком десятки, сотні досліджень на ці теми. Відтак, я вирішила проаналізувати серпневий путч 1991 року в Москві, — брехню державних масштабів, що пришвидшила падіння совєтської імперії, – а також лаштунки того “Нюрнберзького процесу над комунізмом”, що справді мав відбутися в період між 1991 та 1993 роками, за Єльцина.    Про цей факт з пост-радянської історії не часто згадують. Дисидент Владімір Буковський фактично переконав Єльцина, що такий судовий процес є необхідним. Але суд так і не відбувся. Після Нюрнберзького процесу (1945-1946), що засудив нацистську ідеологію, юридичне провадження над комунізмом було б легітимним, засадничим, справедливим. Такий процес розклав би систему на складові, викривши численні злочини режиму.

Мій “Нюрнберг над комунізмом: заборонений процес” зазирає до потаємних закапелків радянської влади, шукаючи правди про серпневий путч 1991 року в Москві, буцімто скерований проти Міхаіла Горбачова, який перетворився, в очах цілого світу, на нещасну жертву, згідно з офіційною версією. Щоб пояснити, чому і як відбувся цей путч, я мусила повернутися до часів Андропова, справжнього “батька” Перебудови. Я проаналізувала наслідки путчу. Заборонивши КПСС та відпустивши на волю чотирнадцять совєтських республік, Борис Єльцин спробував послабити КГБ, проте комітет відновив свої позиції з приходом до влади Владіміра Путіна.

Ця історія змусила мене повернутися до часів Хрущова, – до того періоду, коли дисидентство започаткувалося, – та віддати шану тим людям, які в усіх радянських республіках та державах Центральної та Східної Європи, повстали проти тоталітарної влади, – безжалісної, збудованої на нерівності, винної в організації геноциду та злочинів проти людяності. Багато хто з молодих європейців ніколи не чув про цей спротив. На жаль, більшість з тих “звичайних героїв” нині вже не є з нами. Проте залишився їхній спадок. Я перечитала й багато разів процитувала Володимира Буковського та Леоніда Плюща, – двох видатних осіб, яких мала щастя знати особисто, завдяки моїй колезі, співавтору, молдавській дисидентці Ренаті Лєснік. Спротив смертоносній ідеології, негуманній та тиранічній владі уособився в перших захисниках засадничих прав та свобод у СРСР. Вони та їхні родини заплатили за це жорстоку ціну.

Світ рухається вперед, часи змінюються, але не варто забувати трагедії та уроки минулого. За свободу доводиться боротися завжди.

З нагоди сторіччя “Жовтневої революції”, зосередившись виключно на фактах, я вирішила проаналізувати суперечливі обставини зникнення СРСР. Вийшов такий собі «історичний триллер», в якому найпотужніші держави світу грають провідні ролі.

Що є для мене найважливішим? Не зупинятися на темах, які вже ретельно проаналізовано, а натомість добре розставити акценти в тих феноменах, що є маловідомими. Мені йдеться про незалежність та суверенітет Франції, – моєї країни, а також — інших європейських держав, що входять або ні до Євросоюзу. Намагаюся відкрити очі необізнаним, наївним, несвідомим… Не приймаючи «офіційні версії» та «узгоджену колективну думку», я намагаюся чинити опір пропаганді, дезінформації. Сьогодні більше ніж колись важливо давати відсіч маніпуляціям Кремля, поширюючи правду про історію Європи. Моральна корупція духу та розуму значно гірша, ніж підкуп грошима.

Франція, на відміну від багатьох інших країн, має вікові взаємини з Росією. Деякі французи залишаються байдужими до проблем українців, грузинів, самих росіян, заклякши в романтичному баченні Росії. Вони відмовляються визначати режим як диктатуру — або ж “авторитарний режим”. Існують також підприємці, банкіри, бізнесмени, що орієнтуються виключно на власні інтереси, прагнуть торгувати з РФ, незважаючи на те, хто там при владі. Є, на жаль, й інші, яких куплено, – ці люди стають адвокатами та лобістами Кремля. Такі “колабораціоністи” часто поводяться зверхньо та агресивно, ховаючи в такий спосіб брак аргументів.    Врешті, з 1999 року, відколи Путін прийшов до влади, мало хто знає, яка війна триває між спеціалістами, зокрема, у Франції. Ті, хто чесно виконують свою роботу, зазнають потужного тиску з боку Москви. Йдеться про експертів, журналістів, письменників… Ви згадали про Голодомор — страшний голод, що з волі Сталіна знекровив Україну в 1932-1933 роках. Я писала про цей жахливий злочин радянської влади у книгах “Кремлівські хижаки” та “Гудбай, Путін”. У “Нюренберзі над комунізмом” я також згадую про Голодомор — злочин без покарання. Кожен народ СРСР пережив свою трагедію, що впливає на його життя сьогодні. Наша спільна з Ренатою Лесник боротьба за правду, справедливість, свободу висловлювань завжди мала на меті одне — бути корисними в справі. Хіба в житті може існувати краща місія?

 

Елен БЛАН — аналітик, доктор політології, співробітниця Коледжу Франції, автор низки книг про кремлівський режим та його наслідки для наролів світу

Січень06/ 2018

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України