• Сьогодні: Неділя, 3 Липня, 2022
Інфо ПС

КРАХ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ: ТАК ЧИ НІ?…

           Навіть не місяць триває війна, а окупанти втратили вже третину свого наступального потенціалу. Їхня економіка поступово виходить на маршрут російського корабля. В той же ж час, ми продовжуємо отримувати різнопланову допомогу від країн Заходу, що чітко говорить про перспективи цієї війни. Кремль її вже програв. Це лише питання часу, який працює на нас!

Московська авіація бомбардує мирні міста, і серед тисяч зруйнованих об’єктів цивільної інфраструктури страждають також і культові споруди. В основному – це православні храми московського патріархату. Особливо яскраво на цій хвилі виглядає авіаційна атака на Святогірську Лавру в Донецькій області. Мабуть, в релігійному центрі московського патріархату на Донбасі були війська НАТО, нацисти чи ще гірше – “Правий сектор”?
           Ні. Лише духовенство і цивільні миряни.

           Як би далі не розвивалися події, очевидно, що путінська росія об’єднала наше суспільство на всі 100%. Тепер у нас найзатятіші бандерівці вже не галичани, а люди, що проживають на територіях, які московити помилково називали “новоросія“. Прагнучи денацифікувати – нацифікували наш народ, і тепер ми всі націоналісти. Після війни вже не буде так, як було до. Це розуміють навіть наші діти, за майбутнє яких триває боротьба!

           Що ж буде з церквою московського патріархату? Це питання актуалізувалося, і я знаю, що єпископи моспархату шукають варіант, як викручуватися. Та цього разу не вийде вийти сухим із води, і більшість вірян та духовенства це розуміє.

           Які, на мою думку, можливі варіанти розвитку подій щодо церкви-окупанта:

           1. Московський патріархат обмежиться відмовою поминати Кирила, залишаючись в підпорядкуванні РПЦ. Це призведе до стабільного відтоку парафій до ПЦУ і навіть, можливо, окремих єпископів зі своїми структурами. Але, швидше за все, відтік відбудеться лише на рівні вірян, громад і священників. Це буде шлях маргіналізації та сектантства. Будуть спроби зобразити із себе гониму церкву мучеників, але такий підхід не спрацює. Не виключаю окремі епізоди насильства, відносно заядлих москвофілів, чого б мені не хотілося. Та закономірність нікуди не дівається, копняки під зад вони отримуватимуть точно. Кажуть, що після цього мозок краще насичується киснем, і він починає працювати.

           2. Розірвуть стосунки з РПЦ та проголосять автокефалію. Це може бути як спроба порвати з Москвою, так і наказ із Кремля для порятунку структури. На мій погляд, найбільш імовірний варіант. Таким чином вони потраплять у свою ж пастку про неканонічність, яку багато років, як мантру промовляли в бік УПЦ КП та УАПЦ до утворення ПЦУ та отримання Томосу і після. Звісно ж, таку “автокефалію” може визнати лише РПЦ, а це буде ще одною ознакою “руки кремля”. Так вони знову ж потрапляють на шлях маргіналізації та сектантства. Ще одна пастка, яка їх чекає на такому шляху – потрапляння під пряму юрисдикцію Вселенського Патріарха, який однозначно вкаже їм один єдиний напрямок на приєднання до Української Церкви на чолі з Митрополитом Епіфанієм або сідати на російський корабель.

          3. Ініціюватимуть об’єднавчий Собор ПЦУ та УПЦ МП. Але тут є один момент. Запізнилися на кілька років, бо цей собор вже відбувся у 2018 році. Кожен їхній єпископ був запрошений на такий Собор, в результаті якого постала ПЦУ. Гратися в такі ігри не буде ні наша Церква, ні Константинопольська Патріархія.

          4. Проведуть Собор УПЦ МП і приймуть рішення про розпуск Митрополії, з метою прийняття рішень Собору від 15 грудня 2018 року. Найкращий для них варіант та найменш імовірний для реалізації. При такій схемі до ПЦУ перейдуть майже всі структури РПЦ, які існують в Україні. З окремих одиниць буде утворена маргінальна група сектантів, які спробують залишитися під омофором московської патріархії, щось типу церкви московської діаспори в Україні. Це варіант найбільш безболісний для них, але таке рішення суттєво знизить якість нашої церкви і призведе до певної внутрішньої напруги. Але я вірю в достатній рівень ПЦУ, аби поступово “перемолоти” і “повикидати” все, що не має стосунку до Церкви Христової.

            Мій висновок простий: їх чекає маргіналізація та сектантство, а основна маса нинішньої російської церкви в Україні перейде в ПЦУ. Завдання суспільства і держави зробити так, аби це пройшло якомога швидше і безболісніше.

           Багато зараз дискусій на тему заборони діяльності московського патріархату в Україні. Та релігія не та царина, де можна чогось досягнути заборонами. Тобто тема суттєво складніша, нині прийняті рішення окремих органів місцевого самоврядування ні на що не вплинуть. Сфера існування релігійних спільнот в державі регламентується Конституцією і законами, а таких у нашій державі вдосталь, щоб допомогти українцям досягнути єдності православних християн. І тут не обов’язково згадувати щойно прийняті закони “Про колаборантів”, “Про заборону пропагувати державу агресора” або “Про вилучення майна резидентів росії” (хоча їх теж можна було б справедливо застосувати). Увагу влади хочу звернути на закон № 2662-VIII “Про зміну назви релігійних організацій, керівний центр яких розташований в країні-агресорі”.

         Даний документ каже, що “Релігійна організація (об’єднання), яка безпосередньо або як складова частина іншої релігійної організації (об’єднання) входить до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України, зобов’язана у своїй повній назві, зазначеній у її статуті (положенні), відображати належність до релігійної організації (об’єднання) за межами України, до якої вона входить (частиною якої вона є), шляхом обов’язкового відтворення у своїй назві повної статутної назви такої релігійної організації (об’єднання) з можливим додаванням слів “в Україні” та/або позначення свого місця в структурі іноземної релігійної організації”.

           Те, що дана норма закону розповсюджується на РПЦвУ давно зафіксовано експертизою компетентних держорганів. Тобто, виконавши цей закон, кожна громада московського патріархату замість брехливої і маніпулятивної назви “Українська Православна Церква” буде обирати справжню, яка відображає реальний стан речей – “Російська Православна Церква в Україні” або буде вимушена змінити статут і перейти до юрисдикції Православної Церкви України. Покажіть мені українців, які після війни захочуть мати справу з будь-чим російським. Тобто лише реалізація одного документа спричинить справжній потік вірян і громад від УПЦ МП до ПЦУ.

          Потрібно лише зняти обмеження на реалізацію закону, накладене Конституційним судом. Яким чином на це вплинути – вже проблема діючої влади. Також Міністерство юстиції мусить забезпечити безперебійне функціонування відповідних реєстраційних структур на місцях з незаангажованими Московським патріархатом виконавцями.

          Додатково необхідно розірвати договори оренди на Почаївську та Києво-Печерську Лаври. Юридичні підстави, яких чимало, ми неодноразово листами надавали всім органам влади, за потреби можем надати ще раз. Не обов’язково одразу організовувати їхнє виселення, але сам факт анулювання договорів оренди підштовхуватиме їх мислити у правильному напрямку. Або й піти ще жорсткішим шляхом, прийняти спеціальний закон про заборону оренди об’єктів української культурної спадщини релігійним організаціям, керівні центри яких знаходяться у країні, яка нашим законодавством визнана агресором.

           Влада не повинна боятися звинувачень від кремля у пригніченні православних, бо цей аргумент і без того звучить як звинувачення у бік України. Крім того, є інформація про те, що “захист віри” буде новим гаслом війни. Отже, маємо діяти обережно, але й швидко, аби нейтралізувати об’єкт, який орда суне “захищати”.

          Ми, звісно, побачимо, як будуть розвиватися події, але, крім спостереження, ми вже зараз формуємо стратегію своєї роботи у цьому напрямку. Боріться! Звертайтеся до нас, допомагайте та підтримуйте!

Господь все поставить на своє місце! Слава Йому!

         P.S.: Окрему важливу роль у цій темі може відіграти об’єднана українська спільнота. Її тиск на московський патріархат і на органи влади скерує це питання на користь нації і держави. Та це вже окрема тема, яку я планую описати пізніше. Далі буде.

Василь Лабайчук, член проводу НВР “Правий сектор”

Березень20/ 2022

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України