• Сьогодні: П’ятниця, 6 Серпня, 2021
Інфо ПС

КОРУПЦІЯ ТА САМОЗБАГАЧЕННЯ ЗАЛИШАЮТЬСЯ НАЙВИЩИМИ ПРІОРИТЕТАМИ

Закон ДЛЯ чи ПРОТИ олігархів?

         Володимир Зеленський заявив про нові пріоритети своєї внутрішньої політики. Він розпочинає боротьбу проти олігархів. Як можна зрозуміти, Президент бажає відрізати олігархічних баронів від адміністративних і політичних структур влади та позбавити їх можливості володіти телеканалами, щоб обмежити вплив на економічну політику держави. Окрім того, Зеленський і його підлеглі бачать провідну роль олігархів у корупційних постановках. Вони будуть отримувати тавро олігархічних ізгоїв, будь-які контакти з якими, як нам обіцяють, з боку чиновників будуть фактично заборонені.

         У той же час із проєкту закону видно, що інші учасники брудних справ (перш за все, бюрократичні функціонери та керівники державних монополій) не розглядаються як джерела корупційних відносин. Натомість згадаймо, що саме чиновники породжують приватних гіпервласників великих підприємств у ході пільгової приватизації та інших фінансових сприянь олігархічним холдингам (особливо допомагаючи олігархам нарощувати незворотні борги перед держбюджетом і Нацбанком та встановлюючи завищені ціни й тарифи на їхні товари і послуги). Державні ж монополії виконують роль «постачальників» високих прибутків підприємствам гіпервласників, завдяки свідомому укладанню з ними невигідних (збиткових) для себе угод. До речі, визначення у законопроєкті олігархів, як монополістів на ринках, є помилковим. Олігархам не потрібно захоплювати цілі галузі і ринки, щоб диктувати на них свої умови, як це роблять монополісти. Усі їхні потреби задовольняють органи влади і державні монополії, які є їхніми корупційними партнерами.

          В той же час, боротьба держави з олігархічним класом можлива і за чинного законодавства. Розкрадання податково-бюджетних і банківських коштів, зловживання монопольним становищем державними корпораціями, встановлення аномальних цін і тарифів, усунення ринкових конкурентів олігархічних підприємств, проолігархічна методологія приватизації великих підприємств – ці та інші правопорушення можна і необхідно ліквідувати на базі чинного законодавства.

            Також сьогоднішній владі не треба виявляти чиновників–корупціонерів, які контактують із затаврованими олігархами, аби здійснити покарання правопорушників. Як за Порошенка, коли на високих урядових кріслах опинилися не тільки партнери президента країни (Яценюк, Гройсман, Гонтарева та інші), а й співробітники фірми «Рошен», так і за Зеленського на високі посади, починаючи з прем’єр-міністра України, були призначені особи, пов’язані з олігархами. Чинний Президент міг би знищити це корупційне мереживо одним розчерком пера, проте він обирає, як мені здається, інший шлях: слідчо-політичної тяганини та усунення з арени політичних опонентів.

           А чи допоможе знищенню олігархічних кланів стеження за державними керівниками і шельмування та утискання діяльності олігархів (в якійсь мірі це нагадує методи НКВД-КГБ у радянські часи)? Можливо допоможе. Держава покаже свою тоталітарну силу і олігархи, які не інкорпоровані у найвищу українську владу, будуть виводити свої капітали за кордон. Вони це робили й раніше, не вірячи у закон і демократію в Україні. Тепер же сумніви переростуть у переконання. Це той випадок, коли влада разом із водою вихлюпує дитя. Але можлива втеча старої гвардії олігархату не означатиме знищення корупційно-олігархічної системи, яка паразитує на українській економіці. Втеча фінансових капіталів не означатиме зникнення виробничих активів. Останні перейдуть іншим власникам, які стануть спадкоємцями старої гвардії. І не виключено, що органи влади будуть сприяти освоєнню олігархічного спадку бізнесовими нуворишами Зе-покликання.

             З іншого боку, сьогоднішня влада нормами законопроєкту про олігархів бажає заборонити незалежне фінансування політичних партій та будь-яких публічних акцій політичного характеру. Тобто незалежно від суми фінансування учасників виборчого процесу, масових заходів чи інтелектуальних конференцій бізнесмени чи інші власники великих грошових коштів можуть стати правопорушниками. На жаль, такий шлях боротьби з олігархами, мощений благими намірами, веде не до храму, а до пекла. Президент і його РНБОУ, фактично захоплюючи канали фінансування опозиційно налаштованих політичних сил, порушують демократичні засади державності. На мій погляд, запровадження норм контролю й заборони неурядового фінансування політичних процесів – це шлях зсування до державного авторитаризму. З цього починали і Путін, і Лукашенко. Наприкінці ж їх повноважень ми бачимо кровожерливих диктаторів. Це не ті ігри, які нам, Україні, потрібні.

            До речі, і наша новітня історія показує, що боротьба з олігархічними баронами в Україні – це боротьба з групою крупних бізнесменів, які оточували попереднього президента країни і хазяйнували в урядових коридорах. Починаючи з Ющенка, зміна Президента приводила до приходу нової олігархічної групи, а їхні попередники відсувалися від органів влади і навіть емігрували за межі України. В. Медведчук ще 5 років тому не фігурував у списках олігархів, з якого у той період вибули донецькі (окрім Ахметова). Шлях до захмарних політико-економічних вершин йому прокладали, як відомо, Порошенко і Путін. Теж можна сказати й про П. Порошенка, який піднявся до відповідного рівня лише за допомогою президента В. Ющенка.

             Очевидно, що зараз формується нова бізнесова «еліта», яка обслуговує владу. Окрім промислових об’єктів і таких ласих шматків, як Приватбанк, на кон проолігархічної приватизації будуть поставлені об’єкти аграрних земель, які за законом про їх обіг дозволять латифундистам незаконно і безапеляційно вилучати у селян у своє володіння мільйони гектарів угідь. Становленню нових кланів, породжених владою В. Зеленського, сприяють і такі норми законопроєкту Президента, які забороняють старому олігархату брати участь у великій приватизації на старих засадах. Отже, дорога до найбільших об’єктів приватизації для бізнесменів нового призову відкрита і система тотальної корупції за участю олігархів відновиться з новими дійовими особами.

           Можна сказати, що цей законопроєкт не послабляє економічну шкоду, яку приносить країні олігархічний клас. Та й влада не бачить необхідності щось змінювати в економічній системі, де провідними інститутами є олігархічні корпорації.

           Є також підозра, що вся ця антиолігархічна ініціатива потрібна теперішньому керівництву держави лише для відвертання уваги суспільства від афери з сільською землею. Афери, яка є дійсно пріоритетною для Зе-влади. Але я думаю не так. Корупція та самозбагачення залишаються найвищими пріоритетами.

Володимир Лановий

Червень22/ 2021

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України