• Сьогодні: Вівторок, 9 Серпня, 2022
Інфо ПС

КДБ-СБУ-ФСБ

           

Служив колись у КДБ Тернопільської області старший слідчий у особливо важливих справах майор Бідьовка, Григорій Петрович. Цей Бідьовка, серед інших, вів і справу Миколи Горбаля в 1970 році. Якось пан Микола Горбаль, уже будучи Народним депутатом України, зустрівся із своїм катом Бідьовкою і доброзичливо запропонував разом написати книжку. Задля консолідації нації – чому українець Бідьовка бачив в українцеві Горбалю ворога? І кому це було вигідно? «Я ж не письменник», – почав віднікуватися кагебіст. – «Не лукавте, Григорію Петровичу, у мене зберігся протокол обшуку, написаний вами, – блискуче написаний. Отаким стилем і пишіть, а я напишу, що я пережив у підвалах вашого кагебе…». (Див. М. Горбаль. Один із шістдесяти. – К.: АртЕк, 2001. – С. 129-132). Не скористався Бідьовка доброю нагодою висповідатися. Пішов до пекла без покаяння. І ніхто з його колег по роботі ніяких спогадів не писав і ніколи не напише, ніколи не каявся і не покається.

           Біда нашої нації в тому, що більшість із нас схильні до прощення кривд, образ і, навіть, злочинів, до пробачення та забування того, чого б забувати не варто. Психологічно це пояснюється просто: кожен прагне позбутися спогадів про болі та страждання, натомість культивує у пам’яті ті моменти життя, навіть якщо їх було геть мало, коли йому було добре, коли був молодим і щасливим. Але для суспільства, для його розвитку як громадянського, для прогресу та руху держави у напрямку демократії – це справжня біда.

             У 1991 році Україна здобула Незалежність і змушена була усі державні структури, у тому числі і силові, вибудовувати з нуля. Перший Президент Леонід Кравчук був органічною частиною не просто радянської системи – він був керуючою і спрямовуючою силою того антинародного суспільного ладу. Отже, за зразок він мав тільки радянські та партійні структури. Тому КДБ, прокуратура, суди, армія, уряд на всіх рівнях тільки поміняв вивіски – люди лишилися ті самі, структури такі ж. Якщо працівники КДБ все життя служили Москві, то чи після зміни таблички при вході в установу вони почали служити Україні? Сумніваюся. Усі працівники КДБ-СБУ у буремні дев’яності дбали не про безпеку України, а про те, щоб усі архіви відправити у Москву або знищити. Таким чином уся інформація, уся база агентів, усі таємні та цілком таємні матеріали опинилися у ФСБ. Крім того, ці «працівники» переконали суспільство, що оприлюднювати імена тих, хто нищив цвіт української нації, не варто. Бо люди ще живуть, бо у них є діти і т.д., і т.п. У результаті через кілька років усі кати української нації отримали підвищення по службі, нові звання та високі пенсії в Україні, а їхні жертви та їхні родичі ще дуже довго добивалися реабілітації. Більшість до неї і не дожила.

             За двадцять п’ять років керівництво держави не зміцнювало її, а розбазарювало і привласнювало народні багатства. Один відмовився від ядерної зброї, другий продав флот, третій розплатився за газ крилатими ракетами, які тепер прилітають до нас, четвертий продовжив угоду про оренду військової бази в Севастополі, дав громадянство кільком тисячам росіян та усіляко сприяв колаборантам та ворогам України. Натомість Московія, завдяки кагебісту путіну, зміцнювала свої позиції у світі та в Україні, використовуючи при цьому, крім агресивної пропаганди, усю базу даних та всю агентурну мережу своїх спецслужб. Ще зовсім недавно Службу Безпеки України очолював громадянин ворожої держави, а Верховною Радою керував кум найпідступнішого терориста у світі. Про чию безпеку дбали ці люди?

            Фактично до 2014 року Україна залишалася у Москвоцентричному політичному полі, не вела самостійної та незалежної політики і не сприймалася у світі, завдяки москальській пропаганді та інерції сусідів, як самостійна держава. Більшість силовиків лише робили вигляд, що служать Україні, а насправді ділилися інформацією із своїми колегами та друзями, з колишніми співробітниками, що лишилися за порєбріком. Можна навести тисячі прикладів на підтвердження цього, але я озвучу тільки один. Уже в роки Незалежності наш земляк і дисидент, борець за волю України Йосип Тереля, якого позбавили громадянства СРСР, хотів організувати у Грушеві «Марш миру». Однак його під Братіславою арештувала поліція Словаччини і після дводенного увʼязнення відправила в Австрію, повідомивши, що українська сторона відмовилася надати йому візу. Цей факт свідчить не тільки про силу москальських спецслужб в Незалежній Україні, але і про їх силу у Європі, зокрема у Словаччині, яка до нашого Йосипа Терелі не могла мати жодних претензій. Після повернення до Канади наш земляк ще кілька разів намагався отримати візу, але кожного разу отримував відмову. Тобто, Україна не хотіла бачити одного із борців за свою волю. А насправді, люди у малинових погонах не хотіли пускати Терелю додому, щоб він не називав зайвий раз публічно прізвищ своїх мучеників.

            Усе змінила війна.

            Як би там не було, але виросло нове покоління, відбулися, під тиском громадськості та завдяки революціям, певні ротації у владних структурах на користь національно свідомих патріотів. Добровольці зупинили агресію і стали фундаментом нової української армії. ЗСУ почали формуватися незалежно і на противагу рашистській Москві. А от СБУ та інші силові структури залишалися фактичним підрозділами ФСБ РФ. У переважній більшості областей це не підлягало жодному сумніву. Таким чином майже всі силовики після окупації Луганська, Донецька та Криму не перейшли на службу до росії, а залишилися на службі росії – Україні вони ніколи і не служили. На сході та півдні нашої Батьківщини ті самі силовики очікували 2022 року, щоб так само здати нас із вами ворогові. Найбільш замасковані зрадники ще «служать» у столиці.

             Саме така СБУ дісталася лейтенанту Івану Баканову, якого Президент учора усунув від виконання обов’язків. Усунув разом із Генеральною прокуроршою. Кілька днів про це говоритимуть усі, то гріх і мені не вставити своїх п’ять копійок.

             У СБУ працює багато досвідчених патріотів, які знають, що таке безпека держави і як цю безпеку можна забезпечити на всіх рівнях. Тут є і генерали, які пройшли становлення від лейтенантів і мають досвід роботи не тільки у мирний час, але і в гарячих точках. Тут є молоді офіцери, знайомі з агентурною роботою, з пропагандою та контрпропагандою. Тут є і подвійні агенти, які працюють на ворога, замасковані і хитрі, із досвідом не тільки розвідувальної роботи, але і роботи у підпіллі. Адже вони – чужі серед своїх. А у мене при аналізі цього всього виникає ще одне питання: чи міг лейтенант, якому щойно дали звання для того, щоб він міг отримати доступ до державної таємниці, чи міг такий зелений лейтенант ефективно керувати отими всіма генералами? Чи міг він вправно управляти потужною та незлагодженою махіною, якщо сам отримав права щойно?

             Те, що підприємець Іван Баканов, який має бізнес у Іспанії, узагалі не мав права обіймати жодну державну посаду – про це я вже мовчу. Але у нас і президенти, і голови ОДА, і інші посадовці дозволяють собі мати великий чи не дуже бізнес всупереч Закону.   Точніше – ми їм дозволяємо. І дозволяємо призначати на посади не спеціалістів, а тих, хто вчився з начальником у одному вузі чи жив у одному під’їзді. А Закон має бути один для всіх: або бізнес, або державна посада. Або ти мені друг і я тебе нікуди не призначаю, або я тебе призначаю і самий потім несу за тебе відповідальність. Тільки тоді у нас будуть позитивні зміни і нормальне життя. Тільки тоді державі не доведеться червоніти за непрофесійні дії посадовців, що у підпорядкуванні мають понад 650 осіб, на яких відкрито кримінальні справи. Тільки тоді охоронці нашої спільної безпеки перестануть плутати СБУ та ФСБ і зрозуміють, що це кардинально протилежні, ворожі структури.

Василь Кузан

Липень19/ 2022

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України