• Сьогодні: П’ятниця, 18 Червня, 2021
Інфо ПС

І ЧЕРЕЗ 70 РОКІВ ЗВУЧИТЬ АКТУАЛЬНО: “НАШ ПОГЛЯД НА НАЦІОНАЛЬНУ ДЕРЖАВУ”

    Національна держава – це держава одного народу, його національним ім’ям вона названа, його інтересам служить, його інтереси обороняє.

    Є і багатонаціональні держави – імперії. У цих державах один народ підкорив собі підступом або силою всі інші народи, ім’ям завойовника держава названа, інтереси народу – завойовника чи певної кліки кладуться тут в основу всіх законів і політики, а всі інші народи підпадають гнобленню, переслідуванню і нищенню. Так було, так є і так буде в кожній імперіалістичній державі. Тому кожний народ хоче мати свою власну національну державу, свій власний державний дах над головою, свою власну хату, бо, як казав Тарас Шевченко: “В своїй хаті своя правда, і сила, і воля“.

Ці народи, які мали і мають свої національні держави, сьогодні мають розвинуту техніку, культуру, науку, високу національну духовність, права на міжнародній арені, щораз піднімається в них життєва стопа народу і так далі. Народи, що перебувають довго в неволі, під пануванням чи “опікою” других, звичайно не мають цього всього і окупанти нищать їх, як тільки вміють. Очевидно, що не завжди було і є все в порядку з внутрішнім устроєм і в національних державах. Але, маючи власну національну державу, даний народ мав і має далеко кращі та більші можливості боротися за зміну, за покращення цього ладу – чи то дорогою революції (Франція), чи дорогою еволюції (Англія). Добившись конституційного ладу в своїй державі, народ став у меншій чи більшій мірі співучасником державного керівництва, співучасником у встановлюванні законів, дістав право вибирати і зміняти уряд, дістав можливості боротися, не наражаючись на поголовну смерть, за розширення своїх прав. Цього права і цих можливостей немає ніде поневолений народ.

Якщо поневолений народ хотів би звільнити існуючий лад у рамах окупантської держави, якщо хотів би добитися своїх прав, то в таких випадках все буде мати проти себе не групу прихильників пануючого режиму, так як це є в національних державах, але буде мати проти себе цілий народ, з рук якого окупація походить. Досвід історії показав, що власна національна держава, хоч би була з найбільш антинародним устроєм, сто разів краще явище, ніж неволя з рук найбільш “поступового” окупанта. Бо від власної кліки народ може скоріше визволитись, ніж спід чужого ярма. А в додатку, коли навіть у власній державі панує антинародна кліка, то все таки народ не підпадає національному гнобленню, національному нищенню. Це нам доказує, що в національній державі народ має найкращі можливості на відповідний народний справедливий лад.

Добившись цього ладу, народ може свобідно і всебічно розвиватися: підвищувати свій духовний, культурний і матеріальний рівень життя та жити, як пристало людям нашого сторіччя. Цю правду зрозуміли сьогодні всі народи в світі. І тому на всіх континентах, на цілій земній кулі йде така завзята боротьба з боку кожного народу за збереження своєї національної держави або за її здобуття. Тому і всі партії, якщо вони не втратили своєї національної чести і совісти та служать своєму народові, прийшовши до влади, думають і працюють не над ліквідацією своїх національних держав, а над їх скріпленням. Всяку пропаганду про заміну поодиноких національних держав якимись інтернаціональними (державами “робітників і селян” чи “Сполученими Штатами Європи”) треба трактувати як дипломатичні і пропагандивні прийоми в руках тих, що ці “теорії” видумують. Це в них засіб до власної цілі.

Важність держави для кожного народу для кожної суспільної одиниці зокрема збільшується ще й тим, що сьогодні надто розширилися функції держави. Тим самим збільшилася її роля в житті народів. Держава перестала бути власністю, приватною інституцією монарха чи диктатора, перестала бути засобом панування і гноблення народу, а стала організованою формою життя народу, керівником різних ділянок його життя, сторожем і оборонцем прав, майна і життя своїх громадян. Якщо так не є ще в багатьох народів, то вони борються чи будуть боротися, бо примусить їх до цього саме життя, за те, щоб так було. Сьогодні держава являється власником підземних багатств, великих промислових і торговельних підприємств, власником рік і морів, керівником виробничих процесів і розділювачем витворних продуктів, керівником у вихованні молодого покоління, фундатором і опікуном розвитку культури і науки, організатором охорони народного здоров’я і так далі.

    Якщо народ немає своєї держави, а всі ці функції на його території виконує чужа – окупантська держава, тоді всі справи в тих ділянках вирішуються в користь окупанта, а на шкоду поневоленого народу. В таких випадках все буває так, що підземні багатства поневоленого народу вивозяться до метрополії; промисл розбудовується так, щоб служив до черпання сировини з його території; виборчими процесами окупант керує так, що його представники є інженарами, техніками, механіками, директорами, а сини і дочки поневоленого народу – чорними робітниками, які дістають за роботу забагато, щоб вмерти, а замало, щоб жити; виробляє такі продукти, які потрібні їй на вивіз і для себе, а не для поневоленого народу; вихованням старається денаціоналізувати поневолений народ, здавлює розвиток його культури і науки та в усьому спихає його на дно.

Тому національна держава – це найкраща організована форма всебічного життя суспільства, це єдиний і найкращий гарант і оборонець волі, прав, майна і життя кожної національної спільноти і кожної її одиниці зокрема.

Автор невідомий

(уривок ідеологічного вишколу з конспекту бійця Організації Українських Націоналістів, 1949 р.)

Липень18/ 2017

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України