• Сьогодні: Субота, 27 Лютого, 2021
Інфо ПС

ДОВЖЕНКО ПЕРЕДБАЧИВ ПОДІЇ У КРИМУ ТА НА ДОНБАСІ

«Я не хочу жити краще свого народу, я не можу і не хочу жити і бачити нищення, конання мого народу. Я хочу розділити його долю цілком, ущерть і без оглядки».

Олександр Довженко,

український режисер, письменник, художник

        Олександр Довженко, ім’я якого внесено до списку найвизначніших режисерів світу, передчуваючи скору смерть, у своєму ЩОДЕННИКУ прохав, заклинав пустити його на рідну землю, бодай по смерті: «Пишу, розлучений з народом моїм, з матір’ю, з усім, з батьковою могилою, з усім-усім, що любив на світі над усе, чому служив, чому радувався. Я ніби навіщував собі недолю в творах. Прощай, Україно. Прощай, рідна, дорога моя земле-мати. Я скоро помру. Умираючи, попрошу вирізати з грудей моїх серце і хоч його одвезти і десь закопати на твоєму лоні під твоїм небом. Прийми його. Воно тобі весь вік молилось, не проклинаючи ні однієї з чужих земель».

………

«Стою скорботний у тривозі, і перед моїм духовним зором розстилається вся, наче в огні, Україна… Таких утрат, замовчаних через жахливу свою правду, не знав і не знає ні один народ у світі. <…> Образ нещасної моєї матері України, на полях, і на костях, і на сльозах і крові якої буде здобута перемога, заслонив уже в моїй душі все. З ним я й закінчу своє життя. <…> Увесь огонь, увесь метал Європи кинуто на нас, кинуто все, що може горіти, все, що може вибухати, все, що може рухати, і вся темна сила, що може вбивати, різати, палити».

………

«Умираючи в Києві од голоду, од голодної водянки, нещасний мій батько не вірив у нашу перемогу і в наше повернення… Він проклинав Сталіна за невміння правити і воювати, за те, що мало готував народ до війни і віддав Україну на розорення Гітлеру, нагодувавши перед тим Німеччину і помігши їй підкорити собі Європу. Його прокльони на голову Сталіна були безупинні і повні страждань і розпачу».

…………

«У Середній Азії і на Кавказі в шпиталях торгують пораненими москвичами. Один поранений коштує 6-7 тисяч карбованців, важко поранений каліка — дешевше. Купують поранених москвичів у шпиталях… для «сопровождения инвалида войны в Москву», що є для провожатого не чим іншим, як правом в’їзду до столиці, де він потім поринає в людський океан і подібними ж способами купує собі прописку і квартиру».

…………

«До Сибіру вислали ж перед війною півтора мільйона з Західної України, та й зараз висилають немало. А народження ввійде в норму хіба лише в 1950 році. Таким чином, Велика Удовиця (Україна) втратила сорок відсотків дітей своїх убитими, спаленими, покатованими, засланими, вигнаними в чужі землі на вічне блукання. …ще 6 мільйонів од голоду в урожайний 1932 рік».

…………

«Ми втратили в війну в цілому мільйонів сорок, якщо не більше, людей, коли обчисляти втрати сумарно, до ненароджених за три роки війни через брак мужчин включно».

………

«Недобрі, ох недобрі вітри подують у нас по війні… Україна поруйнована, як ні одна країна в світі. Поруйновані й пограбовані всі міста. У нас нема ні шкіл, ні інститутів, ні музеїв, ні бібліотек. Загинули наші історичні архіви, загинуло малярство, скульптура, архітектура. Поруйновані всі мости, шляхи, розорила війна народне господарство, понищила людей, побила, повішала, розігнала в неволю. У нас нема майже вчених, обмаль митців…»

…………

«Чи подивлюсь на пустелі, на кладовища, чи поплачу на руїнах і перелічу мільйони втрат? А потім умру від горя, щоб не бачити, як заселятимуть тебе, мати моя Україно, чужими людьми, як каратимуть твоїх недобитків синів і дочок за німецьке ярмо, за німецьких байстрюків, за каторжну працю в Німеччині, за те, що не вмерли вони з голоду і діждалися нашого приходу. Прокурорів у нас вистачить на всіх, не вистачить учителів, бо загинуть в армії, не вистачить техніків, трактористів, інженерів, агрономів. Вони теж поляжуть у війні, а прокурорів і слідчих вистачить. Всі цілі й здорові, як ведмеді, і досвідчені в холодному своєму фахові. Напрактиковані краще од німців ще з тридцять сьомого року».

………

«Був у Ворошиловграді (нинішній Луганськ) інститут імені Шевченка, звичайно, з викладанням руською мовою, в якому не було в бібліотеці жодної книжки Шевченка. Які оригінали! Таких других не було і нема у всій Європі».

Грудень06/ 2016

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України