• Сьогодні: Вівторок, 19 Січня, 2021
Інфо ПС

ЗАХИСТ УКРАЇНИ – ЦЕ ЗАХИСТ ЄВРОПИ, ЇЇ ДЕМОКРАТІЇ, ЇЇ СВОБОДИ, ЇЇ ЦІННОСТЕЙ

Путін переконаний, що єдиний спосіб підкорити сусідні країни – через російськомовне населення там.

       Я вважаю, що можна говорити про дестабілізацію цілої України через агресію Росії, яка продовжує вважати колишні території Радянського Союзу «своїми». Тому Росія веде агресивну політику щодо цих країн по периметру своїх кордонів.

Не маючи достатньої військової потужності для того, щоб підкорити ці країни військовим шляхом, і враховуючи свій власний досвід війни проти ворожо налаштованого населення в Афганістані і досвід інших країн, наприклад досвід США у В’єтнамі, – Росія усвідомила, що єдиний спосіб підкорити ці країни – через російськомовне населення, що живе на територіях цих країн. Це – російський ресурс, бо їх можна спрямувати проти урядів їхніх власних країн та їхніх інституцій. Це те, що відбулося у Придністров’ї в Молдові, у Грузії в районах Абхазії та Південної Осетії, а тепер в Україні – в Криму і на Донбасі.

Військові сили у такому випадку не є першочерговим засобом, але Росія використовує військові інструменти для того, щоб підтримати російськомовне населення цих країн проти їхніх урядів. Таким чином Росія створює і поглиблює нестабільність у сусідніх країнах. Думаю, що нині ситуація вигідніша для Росії, ніж попередні, бо Росія завжди мислить у категоріях територіальних захоплень – чим більша територія Росії, тим величніша є ця країна. Я думаю, що це не так, але боюся, що пан Путін зі мною не погоджується.

Це – те, що сталося на сході України, де Росії вдалося дестабілізувати територію, де живе багато російськомовних громадян України. В результаті Київ не контролює частини територій України, і це неприйнятно не лише для Києва, але і для міжнародного співтовариства.

       Гадаю, що західні країни не були готові швидко реагувати на такі події. Гадаю, що ніхто з західних аналітиків, дипломатів, військових стратегів не уявляв собі, що пан Путін може вдатися до таких кроків. Ніхто не чекав такого блискавичного розвитку подій в Криму в 2014-му. Тож коли у вас немає на місці необхідних військових засобів – техніки і людей, щоб відреагувати на агресію, ви нічого не можете їй протиставити – можете лише говорити, тож вони висловлювали свій протест. Але нічим дієвішим не змогли відповісти.

        На жаль, короткострокові інтереси диктують чимшвидше спробувати загасити антагонізм між Росією і Україною. Але на довшу перспективу вони можуть обернутися більшими проблемами.

Проблема полягає у тому, що Україна зараз стикнулася з проблемою, більшою, ніж вона сама, і це має бути спільною європейською відповідальністю. І зараз захист України – це захист Європи, її демократії, її свободи, її цінностей. І про це потрібно пам’ятати, навіть незважаючи на те, що Україні потрібно здолати ще чималий шлях для того, щоб стати по-справжньому європейською демократичною державою.

Але якщо не захистити українську державу, вона не отримає шансу стати такою, якою ми б хотіли її бачити в інтересах українців та решти Європи. Тому зараз для Європи є подвійне завдання – стримати Росію від спроб подальшої дестабілізації України та інших прикордонних країн.

         Багато людей у Франції понесли економічні втрати через запроваджені нами санкції щодо Росії. Що є ще неприємніше, в той час, як ми обмежили свої економічні зв’язки з Росією вже на більше, ніж п’ять років, ми бачимо, що місце наших компаній займають американські, чи китайські компанії. На ринку є конкуренція між компаніями з Європи і компаніями з інших частин світу. Тому президенту важко витримати тиск з боку деяких лобі, які кажуть: «Дивіться, замість нас на російський ринок зайшла американська компанія, чи китайська». Тому доводиться шукати компроміс між нашою прихильністю цінностям і реальністю економічного життя.

Але я думаю, що дуже важливо не показувати президенту Путіну нашої слабкості, бо ми маємо важелі впливу, які були б зрозумілі та відчутні для нього.

        Для мене було б соромно усвідомлювати, що ми визнаємо, що через свої неприпустимі дії в Криму і на Донбасі Путін виграв, можливо, не все, що він хотів, але отримав значні переваги у своїй довгостроковій грі. Раніше ми говорили, що Путін порушує міжнародні угоди, руйнує світовий порядок, а тепер виходить, що з його боку це була розумна тактика – саме так і потрібно діяти для досягнення своєї мети в Україні, як, до речі, він вже зробив у Грузії.

Як колишній генеральний директор Військового штабу Європейського союзу в Брюсселі, відповідальний за виконання військових аспектів Європейської політики безпеки та оборони, я наполягав на тому, що питання безпеки і оборони потрібно розглядати в комплексі і в інтересах цілої Європи, щоб були враховані інтереси європейців від Словенії до Португалії, і що всі вони мають інтерес у тому, щоб східний кордон Європи перебував у безпеці. Але це ще не стало європейською політикою – для неї ще немає політичної волі.

 

Жан-Поль ПЕРРЮШ

генерал, колишній генеральний директор Військового штабу Євросоюзу в Брюсселі, член Стратегічної консультативної групи Атлантичної ради США

Жовтень21/ 2019

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України