Розпинають душу України
На хрестах лукавства та незгод,
Хтось за смерті тисяч – скарб у скриню,
Інші – попід тинню,
Наче зброд.
3броя
Не стріляє, заржавіла,
’’Право сили’’ – вільних у ярмо,
Хто й за що обрав нас бути ціллю?
3ради спис уп’явся
Під ребро…
Чи народ
Бездухий, мов отара,
Що іде впокорено під ніж?
Чи імущі-власть такі бездарні –
Не бояться шин і
Попелищ?
Ближче,
Щораз ближчає відплата
3а довір’я, втоплене в багні,
Гнів судомить плоть – вбивають брата
В цій, ніким не визнаній,
Війні.
У вогні
Горять тіла і танки,
Синь у неба вигоріла вщент,
Тут би й Бог із відчаю заплакав –
Степ залив скривавленим
Дощем.
Доки ще
У батьківському кра’ї
Нам у ницих милості благать?
Стали вільні! Хата вже не скраю!
3ачекались шини
До багать!!!
Наталія Крісман
