Коли розсіяні промені свідомості збігаються докупи,
Коли на могилі героя відбивається обрис нескінченного,
Коли спалахує світло і зникає ніч поза нею,
Коли розбурхані сили природи заспокоюються в оточенні непорушних берегів надприродного,
Коли долається все штучне і удаване,
Коли рухи легкі і лагідні, проте жваві,
Коли біль вже не домагається задоволення, а втіха находить його,
Коли чуттєвість гармонує з розумом –
Тоді і лиш тоді в людині народжується ще одна інстанція – воля,
І ми живемо ще в тілі але вже не для тіла,
Ми здатні творити добро – але без лицемірства,
Бути єдиними – але без одноманітності,
Ставати сильнішими – але без гордовитості.
Олег ФИЛИК
Червень23/ 2018
