• Сьогодні: Четвер, 4 Березня, 2021
Інфо ПС

З НАГОДИ НЕПОМІЧЕНОГО ЮВІЛЕЮ

Лєнін прекрасно бачив, яких чудовиськ він привів до влади.

В одній із анкет у графі “професія” він написав “журналіст“. Хоча формально за освітою, що отримав екстерном, був юристом. І те і те насправді не було правдивим. Він багато писав, полемізував, видавав газети, але за суттю своєю журналістом не був. Бо зневажав, якщо не сказати ненавидів саме поняття “свобода“. І юристом він ніколи не був. Ні формально, ні по суті. Бо зневажав, якщо не сказати “вважав пережитком” саме поняття “закон”. Ювіляр, який народився 150 років тому, був революціонером. У жодній анкеті навіть після жовтневого перевороту такої професії не було позначено.
Самі себе Лєнін і його сподвижники з гордістю називали революціонерами. Якщо шукати в історії аналогії, то, очевидно, можна думати, що вони сприймали себе апостолами, що несли нове комуністичне Євангеліє, написане месією Карлом Марксом.
Та, зрештою, вони і поводили себе, як перші християни – нищили все те, що вони вважали історичним старим непотрібом: храми, книги, мистецтво, інтелігенцію, ворожі або соціально відмінні від пролетаріату класи. Навіть і літочислення вони хотіли запровадити нове, як це зробили й перші християни. І фанатизму – аскетизму у житті їм теж вистачало.   Особлива порода. Нахабна, самовпевнена, рішуча, безкомпромісна, тоталітарна. Все, через що вони переступали і що чинили, заливаючи землю ріками крові, вони виправдовували інтересами побудови царства Божого не десь на небі чи в раю, а тут – на землі. І в цьому були продовжувачами перших церковних наставників, інквизиторів християнської церкви. І в перекручуванні, і, навіть, в абсолютному спотворенні ідей свого пророка Карла Маркса вони уподібнювалися до зрадливих наступників Ісуса Христа.
Їх боялися. Не тільки представники “ворожих” класів чи заможні – освічені люди. Лєніна, Троцького, Дзержинського боялися навіть їхні найближчі соратники. Такі, як Сталін, Зіновєв, Камєнєв, Молотов…. Ці вже не були фанатичними революціонерами. Ці вже були бюрократами, яким не була потрібна всесвітня революція. Соратники хотіли спокійно пожити і пожерти те, що вдалося захопити. Але прямо так ніхто, звичайно, не говорив. Практично онімілий від інсультів, але з проблисками ясного розуму, Лєнін прекрасно бачив, яких чудовиськ він привів до влади. Бачив, навіть писав -попереджав про це. Але досвідчені інтригани – будівельники казарменного соціалізму – вже були непереможними. І гадаю, це було справжньою карою для згасаючого розуму Лєніна – усвідомлення того, що й ця революція закінчилася тим, чим і закінчувалися попередні – торжеством бюрократії і посередностей.

 Віктор ЛЕШИК, журналіст-міжнародник

Квітень22/ 2020

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України