• Сьогодні: Вівторок, Жовтень 15, 2019
Інфо ПС

З АМЕРИКИ ДО СТРИЯ: НЕ БЕЗ ПРИГОД І НЕ БЕЗ МОРАЛІ…

Сага про родину Мельників (Гошовських- Гунькевичів- Вандровичів- Алєксєєвих)

Серед майна, що лишилося після смерті моєї прабабці Парані у 1975 році, були дві світлини. Баба, як ми її називали, імігрувала в Америку 20-літньою вдовою. Вона прибула на острів Елліс після тривалої подорожі, що почалася в тодішній Австро-Угорській імперії – сучасній Україні – за кілька тижнів до початку Першої світової війни 1914-го року.

Своему внуку – моєму батькові – вона розповіла історію про те, як її братів повісили на дереві в їхньому дворі.

Наскільки нам відомо, вона так і не пояснила причину, з якої її трирічна донька залишилася з батьками в їхньому маленькому галицькому селі.

Ця перша світлина була моєю улюбленою – сильної, рішучої, але з добрим обличчям молодої жінки в грубій шкіряній куртці і хустині. Мені так це фото сподобалося, що я віддрукував копію і знайшов місце для неї на стіні кожного будинку, де ми з Амандою коли-небудь жили. Ми нічого не знали за молоду жінку, крім того, що нам розповіли. Вона була давно загубленою сестрою моєї бабусі – доньки моєї прабабусі. Щось було інтригуюче у цьому загубленому предкові, який пережив обидві світові війни, дві революції і совєтську епоху, що зробило її романтичною, майже міфічною особою в історії нашої родини.

На другій світлині, що висіла поряд із першою, батьки Баби та вона сама одягнуті в традиційне українське вбрання. Мої брати і я не знали, чому вона залишилася з бабусею і дідусем там, на Україні, як довго там жила і чи у неї діти. Ми не знали нічого, крім історій, що передавалися нам і один одному.

І от від наших українських родичів у нас з’явилася можливість із перших уст почути правдиву історію за цю міфічну родичку, історію, таку неймовірну і зворушливу, що ми й уявити собі не могли.

За ці кілька днів перебування в Стрию і в селі Діброва, що за три кілометри від нього, у Долішньому (Ненів) ми дізналися, що на першому знімкові зовсім не дочка Баби, а Бабина сестра Тетяна. Друге фото – Бабин  брат Олексій разом із дружиною і дочкою. Олексій, до речі, – в цій історії справжній злочинець. Але я забігаю наперед.

…Через кілька років після смерті моїх батьків ми знайшли аркуш паперу в їхній перенасиченій адресній книзі. На ньому моя мати написала акуратно: «Ім’я Баби – Паранія Мельник». Коли я це побачив, я зробив те, що вчинив би будь-хто. Я загуглив це ім’я. Одним із перших результатів була публікація на українській дошці оголошень із проханням повідомити подробиці про сім’ю Мельників у Філадельфії.

Саме тоді ми познайомилися зі своєю родиною в Україні. Я обмінявся кількома короткими електронними листами з пра-правнуком Баби і поговорив по скайпу з онукою Баби – Оксаною (Гунькевич, Вандрович), якій зараз за вісімдесят. У нас було так багато за що розповісти і так багато питань, але ми не в силі були спілкуватися через мовний бар’єр. Проте, завдяки  комп’ютерові ми все-таки знайшли один одного.

З того часу минуло сім років – і ми з Амандою прибули в Україну. Опинившись тут, ми вирішили  воз’єднатися з родичами особисто і дізнатися більше про життя залишеної тут Бабиної дочки.

Історичний архів у Львові

Місто Львів – столиця Галичини – знаходиться усього за годину їзди від села, де народилася Баба. У Львові ми відвідали Історичний архів, де зберігаються всі записи з храмів Західної України з часів  Совєтського Союзу.

Ми дізналися, що дочку Баби звали Анна. Вона народилася 5 лютого 1911 року в моєї прабабці Паранії Мельник та її чоловіка Георгія Гошовського. Батьки влаштували шлюб 15-річної Парані з 25-річним Георгієм, аби приєднатися до двох із найбільших землевласницьких сімей у селі. Усе життя моя прабабка Параня називала свого першого чоловіка стариком.

В селі була ще одна дівчина, дуже закохана в Георгія. Як свідчать перекази, ця вбита горем мстлива молодиця зачарувала його, коли дізналася про його шлюб із Бабою. Незабаром після весілля Георгій зів’яв і помер, залишивши вагітну Бабу. Як мати-одиначка, котра стала вдовою внаслідок заклинання, Бабу односельці сторонилися та ігнорували. Довідавшись, що її племінник Стефан Борис вирушає в Америку, вона вирішила приєднатися до нього. Її дочці Анні було лише три роки.

Зліва направо, Параня (Баба), Софі, Стівен, Ольга, Уолтер та батько Михайло Мельник

            Напередодні Першої світової війни Баба здійснила важку подорож Європою, щоб сісти на корабель «Вейєрленд» в Антверпені.

Вона прибула на острів Елліс 24 травня 1914 року. Їй було двадцять років. Незабаром вона вийшла заміж за українця з таким же прізвищем Мельник. У Майкла і Баби було четверо дітей, з’являючись одне за одним, започаткувавши тим самим нову сім’ю в Америці, тоді як її перша дочка Анна опинилася в полоні обставин у селі Ненів Дольний, котре  після війни пережила серію революцій і контрреволюцій.

Коли Баба виїхала, її трирічна донечка була на вихованні у батьків Парані, які померли, лишивши Анну сиротою у дев’ять років. Її взяв до себе Олексій, молодший брат Баби, і зробив її служницею у своєму домі.

Молодший брат Баби Олексій

Під час нашого візиту Оксана, старша дочка Анни, зі сльозами на очах ділилася історіями, котрі її мати розповідала про пережите в дитинстві в сім’ї дядька Олексія.

Ми дізналися, що Баба робила кілька спроб перевезти Анну в Америку, відправляючи гроші своєму братові на це. Він погодився якось за ці гроші  доставити Анну в Бельгію, звідки її посадять ​​на корабель до Америки. Коли її дочка не приїхала, Баба писала листи братові та сільському пароху і приходу, запитуючи, чому немає Анни. Парох відповів, що її брат витратив гроші на придбання нерухомості в селі…

Перший чоловік Анни – Ілько, батько Оксани і Стефанії

Анна знаходилася в руках свого дядька Олексія, доки не вийшла заміж за Гунькевича Іллю Івановича (Гунькевич Ілько Іванович), якого називали просто  Ілько. У них народилоися дві донечки – Оксана і Стефанія, з якими ми познайомилися нещодавно в селі Діброва під Стриєм.

Після Другої світової війни Ілько боровся проти совєтської окупації України у лавах ОУН-УПА. Він був змушений покинути село та й Україну, аби ніколи не повертатися. Кажуть, що він під чужим прізвищем оселився у Філадельфії… Але то – вже зовсім інша історія. Оксана ж була спустошена втратою батька. Вона завжди вірила, що він якимось чином дістався Америки і зійшовся з Бабою. Вона була впевнена, що моя сім’я знає, що з ним сталося…

Анна вийшла заміж вдруге і народила третю дочку. Вона прожила досить довго, аби побачити незалежну Україну, і померла 2010 року у віці 99 років.

Анна

Альона (пра-правнучка Баби) і Оксана (внучка Баби) з фотографіями батька Оксани Ілька, першого чоловіка Анни

Діброва під Стриєм на Львівщині. Оксана, Аманда, Альона, Михайло, Світлана, Лука (6 років), Річ, Йосип, дружина Марічка і наймолодший (1,5 роки) син Михайла – Тадей.

Дочки Анни – Стефанія і Оксана

Окрема подяка Альоні за те, що все це відбулося, і за її невтомний переклад бесід. Якби не вона, ми б ніколи не зустрілися. Оксані та її сім’ї, які влаштували нам бенкет у своєму чудовому будинку під Стриєм. Також – Оксані Мельник (не родичка) в Історичному архіві у Львові за пошук документів. Двоюрідним братам мого батька, Ненсі Немет Хартман і Стівену Немету за те, що вони надали іншу точку зору на історію нашої сім’ї. FamilySearch – за створення веб-порталу, який ми використали для деяких американських досліджень, а також для розміщення наших родословних. Жінкам села Ненів-Дольний, які провели день, показуючи двом незвичним відвідувачам мальовничі околиці свого гарного села.

Документи сім’ї Мельника, отримані з Історичного архіву у Львові, Україна

Жінки Niniow Dolny

Примітка:

  1. Аманда годинами перекладала записи про народження, шлюби і про померлих із львівських архівів з латини на англійську. При цьому вона виявила, що брати і сестри Баби не були повішені. Можливо, їй було соромно казати правду?

Аманда перекладає архівні записи

http://vwvagabonds.com/novw/2019/07/10/melnyk-family-saga/

P.S. Тепер завдання – знайти у Філадельфії сліди чоловіка Анни, батька Оксани і Стефи, Гунькевича Ілька Івановича. Так що пошукова робота триває…

 Василь Алєксєєв

Липень14/ 2019

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України