• Сьогодні: Вівторок, 2 Березня, 2021
Інфо ПС

ЯКОГО ВИБУХУ ЧЕКАЮТЬ УРЯД І ПРЕЗИДЕНТ?

 

Патріотизм не можна виховати звичайними лозунгами, такими як багато людей кричать про свою любов до України, кричать, що у інших людей недостатня любов, а тільки вони є патріотами. Це все є повна дурня. Є три головні джерела державного патріотизму: війна – оборона, старанна робота на своєму місці та освіта. Скажу про останнє. Патріот виховується з дитячого садочка, через повну середню школу. Кожна дитина має закінчити дванадцять класів українськомовної середньої школи. Незалежно від волі батьків. Протилежне до цього якраз записане в Конституції 96 року. Батьки вирішують те, якою мовою буде навчатися їхня дитина. Це нанесло нам неймовірну шкоду.

     Хочеться сказати, що російськомовних шкіл не буде. Але у кожній середній школі діти обов’язково вивчатимуть дві іноземних мови – англійську та російську.

     В Україні не існує закону вартості праці, точніше, він не виконується. Вчитель одержує низьку заробітну плату. Як йому вийти з положення, щоб прогодувати родину? По-перше, зовсім мало є чоловіків вчителів, бо на зарплату вчителя він не утримає родину. Отже, вчителями, є, в основному, жінки.  Але і вони на цю зарплату не можуть прожити. Є єдиний вихід – погано вчити дітей. І стверджувати, що ці діти вимагають репетитора. І стати репетитором дітей. І ставши ним, в класі викликати тільки тих дітей, яких вони самі навчають. І ставити їм високі оцінки. І батьки задоволені, і вчитель задоволений, бо він за репетиторство отримує значно більшу зарплату, ніж за вчительство. Але ж це масово!

В результаті найбіднішим прошарком населення стали вчені. Вчителі займаються репетиторством, а вчені не можуть цього, бо вони вчать, зокрема, і вчителів, і інженерів, і інших фахівців. Тому найбільш високооплачуваною роботою в прогресивних державах є робота вченого, а в Україні вона є найнижчою.

     Інтелектуальна форма праці є найвищим проявом інтелектуального життя людини. Це універсальна програма організму людини. Непідтримка та ігнорування наукового середовища владними структурами в державі призвела до того, що в більшості міністри, включаючи шановне вище керівництво, не відчувають потреби вчитися, щоб перш за все чітко розуміти предмет, ухвалювати правильні рішення і передбачати наслідки. Вони, на жаль,  не знали науки і не відчувають потреби в науці. Історія повторюється. За часів Радянського Союзу під час важкої Другої світової війни, до 44 року, вчені у Москві кормилися часто зі смітників. Їхня академічна зарплата була настільки низька, що вони не могли прожити на неї.

     Коли американці здійснили вибух атомної бомби над Хіросімою і Нагасакі, Сталін зрозумів, що якщо атомна бомба не буде створена в Радянському Союзі, то йому і Радянському Союзу –  кінець. Тоді зарплати вчених зросли у десять разів. Тоді були введені магазини спеціально для вчених, тоді кількість перекладних іноземних книжок, підручників різних, монографій, зросла в десятки разів. Тоді в країні, починаючи від 46 року і далі, відбувся інтелектуальний вибух. Тут, на Західній Україні, я вже став тоді студентом фізико-математичного факультету Львівського університету, цей вибух я відчув на моїх товаришах.

Я хочу запитати – чого чекає Уряд і Президент? Якого вибуху вони чекають, щоб зрозуміти, що без науки Україна зійде нанівець? З держави виїдуть всі молоді та здібні люди. Їх приймають в усіх країнах світу. Навіть якщо в нас немає ні одного власно створеного підприємства, а всі підприємства ми вже звикли купувати за кордоном  – то навіть,  щоб пояснити технологію того нового підприємства, треба щоб був учений, який знає і розуміє цю технологію.

     Діло в тому, що ми всі є розніжені і недисципліновані. У такому стані держава не зможе витримати конкуренцію серед інших. Ми повинні взятися за перевиховання себе.

Ігор ЮХНОВСЬКИЙ, академік

Липень16/ 2017

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України