Кожен приходить своїм шляхом у Позачас, адже час людський – плаский, як гладінь озера.
Фактично час став зараз найдорожчим ресурсом. Люди перейшли в площину домінування концепції часу над концепцією простору.
Час стає власністю.
І ніхто вже не помічає різниці між вихованням і муштрою, вченням і законами, одухотвореними храмами і камінням заради каміння, демократією і вседозволеністю, владою і власністю.
Перевернута піраміда святості – це еталон лицемірства.
Важко жити у місті, де все лише за гроші… Я не маю великих грошей, зате маю клепку в голові, щоб збагнути, що не можуть «нижчі» люди бути заручниками межі захланності «вищих» людей, які створили у моєму рідному Стрию, у моїй країні типовий феодальний інститут. В результаті – більшість зосереджується у приватній власності маленької купки власників. І чим більша власність, тим вона священніша.
Влада власності – ось чого нам усім потрібно боятися більше, ніж реваншу антиреволюційних сил. Залишилося лише шаленим егоїзмом, алкоголем, сексом, наркотиками… “демократично” позбутися “неелітної” молоді – людей мислячих.
Знаєте, можете провідміняти мене у всіх сімох відмінках, але істина залишається незмінною – розрив між владою і людьми сьогодні більший, аніж між Небом і землею, і продовжуватиме рости до межі розуміння – «Я єсть народ, якого правди сила…».
Олег ФИЛИК
