• Сьогодні: Понеділок, Жовтень 23, 2017
Інфо ПС

…В ІНШОМУ РАЗІ У НАС НЕМАЄ ПЕРСПЕКТИВ або ПРИЙШЛИ ВОВКИ В ОВЕЧИХ ШКУРАХ І ДОГРИЗАЮТЬ СВІЙ НАРОД

 

    Я вважаю, що у нас вища фаза революційної ситуації, а саме – революційна криза. Не тільки низи вже не можуть жити по-старому, а й верхи не можуть керувати по-старому. Реально у нас уже є фінансово-економічний та соціальний колапс. Революційна криза – це коли немає сфер у житті суспільства, в яких не розвивається революційна ситуація.

По суті, пересічні українці вже не можуть почуватися захищеними в будь-якій царині свого життя, навіть у приватній. Простій людині заробити гроші на нормальне життя фактично неможливо. Підняття мінімалки до 3200 грн, по суті, нічого не дало. Оскільки зросли ціни на харчі, на всі комунальні послуги, тарифи на тепло, на газ, на транспорт. Думаю, що влада остаточно не відмовилася від ідеї введення абонентної плати за постачання газу. З таким успіхом можна ввести й абонплату за труби, якими тече гаряча чи холодна вода. На балкони можна ввести, на лоджії, на землю при будинках.

Приватне життя стає неможливим, бо все обкладено податками. Так і політичне життя стає неможливим, тому що зробили так звану Національну агенцію з питань запобігання корупції. Ввели е-декларації для громадських антикорупційних організацій, і думаю, що на цьому не зупиняться. Фактично людина вже не може ні політичним життям займатися, ні соціально важливими проектами, бо опиняється під пресом органів.

Освіту якісну не можеш здобути, знищують охорону здоров’я, і середню, і вищу школу. Це модель геноциду. Отже, фактично людині не дають реалізуватися, і це означає революційна криза.

    Виникає запитання: чому пересічні десятки мільйонів громадян це терплять? На мою думку, є тільки одна причина цього – це так звана псевдозагроза з боку Москви. Нею постійно лякають усі, кому не ліньки і хто при владі. Петро Порошенко лякає московською агресією періодично. Це робить Муженко, частіше став робити начальник генерального штабу, різні експерти. Щодня надходять зведення з фронту про загибель наших хлопців. Фактично жертв цієї неоголошеної війни вже стільки, скільки Україна втратила під час бойових дій в Афганістані. Десь 11-12 тисяч. Ніхто ж офіційних цифр не знає, скільки загинуло й пропало під Іловайськом і в інших котлах. Люди постійно отримують похоронки.

Нині знову йде черговий весняний призов, і хлопці можуть потрапити на війну. Й ось ці фактори стримують громадян. Бо якщо почати тепер виступати проти Порошенка, БПП, УДАРу, люди думають, що ще буде гірше. Друга причина мовчання народу – українці бояться знову помилитись. Обирали Ющенка, на сході – Януковича, думаючи, що буде краще, але ставало все гірше й гірше. Так і нині розмірковують.

    Попри все, треба міняти владу. Прийшли вовки в овечих шкурах і догризають свій народ. Вони вже наїлися, але жеруть і далі. Вихід лише один – хижака треба знищувати. Якщо на вашому полі є бур’ян, то його треба знищувати, виполювати, бо нічого там не буде рости. Звичайно, краще це зробити спокійно, оскільки ніколи революція не дає позитивного результату: до влади доривається піна, яку піднімають маси. Якщо ж робити це все еволюційним шляхом чи трансформаційним, тобто через розум, то існує один спосіб – вибори. Людство не вигадало іншого демократичного варіанту зміни влади, ніж вибори.

   Я вважаю, що Порошенко є нелегітимним Президентом. Його ж обирали на позачергових виборах, тимчасово. А відповідно до Конституції, чергові вибори мали відбутись у березні 2015 року. Не було ж на час минулих виборів покарано Януковича. Так, він утік і формально залишався Президентом. Тому, щоб уникнути цієї колізії, треба було навесні 2015 року проводити вибори. Так написано в Конституції, там є норми, за яких обставин усувають президентів і коли вибори проводять. От так і треба було робити. Конституцію не було змінено? Не було. І тому за будь-яких обставин цю ситуацію треба виправити і цю колізію усунути. Повернути діяльність президента в конституційне поле.

Україна – це ж не Білорусь. Наша територія на пограниччі, яка важлива для всіх світових гравців, тому мав би бути якийсь тиск на нашого Президента. Але ж ви бачите, що вони бояться його чіпати, бо їх на Заході теж така ситуація влаштовує. Вони думають: аби не вибори, бо може бути ще гірше. А чому має бути гірше, а не краще?

Але для цього треба змінити закон про вибори. Об’єднати мажоритарний і пропорційний принципи, як було на останніх місцевих виборах. І тоді була дуже складна ситуація, відкрита фаза війни з Росією, але ж народ обрав дієві місцеві ради. То чому не піти цим шляхом? Тим паче, що за ці роки Україна стала більш цілісною і консолідованішою, ніж було раніше. Я впевнений, що за будь-яких обставин українці не голосуватимуть нині за ворогів держави, зрадників та колабораціоністів.

    Найгірше – ця постійна брехня. Вона деморалізує людей. І це ще один чинник, що громадяни не бачать нині у владі, у Верховній Раді політиків, які б казали правду. У нас є величезний дефіцит правди, політичні лідери постійно міняють колір, поводяться, як хамелеони. Тому народ пасивний, боїться цих перевертнів, які знову поведуть людей на манівці. Якщо буде правда, то громадяни почнуть робити правдивий вибір.

Але ніхто з лідерів не хоче дати модель розвитку країни. Усуваємо цю кланово-корпоративну модель, так звану державу стаціонарного бандита. Є розчарування цього механічного підходу, що за будь-яку ціну робимо зближення з Європейським Союзом, братаємося з ними, в НАТО йдемо. І за 20 років будемо там. Але люди й так це підтримують, проте питаються: а що зараз будемо робити? Вже зрозуміло, що більшість українського населення не хоче йти в лабети Москви. Знають, що від цього буває – Донбас і Крим цьому приклад. Тому виникає запитання, куди рухатися? Європа далеко. Нас три роки водили за ніс із візовим режимом, а тепер яка фішка буде? А влада мовчить. Немає нових ідей.

Ми тримаємо оборону, відбиваємо московський імперіалізм. Щодня гинуть діти, але ми за це жодної преференції від Європи не отримали. Виникає запитання, чому Європа так поводиться? Тому мусимо таку модель виробити, щоб не пасти задніх. Мусимо формувати Балто-Чорноморський альянс. Він нам вигідний, бо міняє наш геополітичний та геоекономічний статус-кво. Тому й Росія так активно вбиває клин в українсько-польські відносини. Але поляки, українці та литовці повинні бути розумніші. З 90 мільйонами населення нового союзу на перехресті Європи та Азії ми беремо під контроль значну частину так званого «шовкового» та транзитних шляхів. Це зміна всієї євроазійської ситуації.

   Зараз нам на руку ситуація в Європі, де праві все активніше приходять до влади. Не важливо, чи переможе у Франції Марін Ле Пен. Третина французів хоче іншої Європи. В Німеччині також усе не так однозначно з перемогою Меркель на майбутніх виборах. Монолітності Європейського Союзу вже точно не буде, і в цій ситуації для нас з’являються нові шанси. Ця ж Вишеградська четвірка, яка жорстко виступає проти квот на мігрантів з Близького Сходу. Тому поле для Балто-Чорноморського союзу добре складається. Три балтійські країни розуміють, що солдати НАТО їх не врятують.

   У нас специфічні олігархи – це касти бандитів-розбійників, там інших немає. І не треба їх питати, де вони взяли свій перший мільйон, бо виявляється, що і другий, і третій, і десятий такий самий – украдений. Тому питання полягає в одному – як відсторонити від влади бандитів, генетичних розбійників. Тут зміною вітрини не обійдешся, потрібні докорінні зміни.

    Коли говорять, що треба боротися з корупцією, то це вже стає професійним заняттям для багатьох, на якому можна піднімати нормальні гроші. Є корупціонери, а є ті, що з ними борються. Часом борці з корупцією стають багатші від тих, з ким воюють. Тому треба міняти модель. Корупція – це наслідок, причина в тому, що не прозоро забирають частину додаткової вартості. У виробника крадуть його прибуток, але добровільно олігархи не віддадуть.

Повинна гуртуватись якась нова політична сила. Але духовна політична сила, бо проста не в змозі це вирішувати. І також Церква має стояти на сторожі – як моральна та духовна сила народу.

    Такий рух має бути однозначно. І він має бути морально-духовний і живитися енергією Церкви. І в Україні має бути єдина Помісна церква. Треба ліквідувати Московський патріархат: цієї Церкви не повинно бути в Україні. Нова єдина українська Церква може стати тим підґрунтям, на якому сформується єдиний громадський рух. Він повинен виступати за велику Русь-Україну.

Однозначно добігла кінця посткомуністична модель України. Після того, як Путін зруйнував післявоєнну модель світу, ми повинні чітко говорити, що буде якийсь інший світ. Багатоцивілізаційний, багаторелігійний, багатоцерковний, із силовим протистоянням різних глобальних цивілізацій, з новими викликами та загрозами. І ми повинні перезаснувати нашу державу, тому що в рамках «вузької» України не можемо себе відтворити.

Наші еліти повинні говорити про велику Русь-Україну. Можна взяти форму УНР, бо вона була суб’єктом міжнародного права у ХХ ст. і її окупувала комуністична Росія, захопили комуністично-радянські банди. І так, до речі, було відновлено три Балтійські країни й Польщу. Я говорю про сучасну геополітичну правомірність такого підходу.

А можна піти ще далі. Якщо повертаємося до держави доби Богдана Хмельницького, то відновлюємо свій державницький родовід на століття. Тобто не можна говорити про те, що ми незалежні якихось 26 років – це лише дата відновлення нашої незалежності.

Якщо такий рух скаже, що Україна – це сучасна форма Русі, то ми в такий спосіб нарощуємо свій геополітичний та історичний потенціал. Мусимо тоді повернутись і до слів нашого державного гімну: «Від Сяну до Дону». Тобто до Дону наша земля. І якщо ми перезасновуємось як Русь-Україна, то говоримо, що це частини нашої держави, тимчасово окуповані.

Російська Федерація – це остання імперія, яка не дає можливості розвинутися в незалежні держави тим національним етносам, які функціонують у тілі Росії як протонаціональні держави фінно-угорської, тюркської спільноти. Нині це 21 національна республіка, в яких етноси становлять від 35 до 90% населення.

Переконаний, що сильні нашого світу активно працюють над цим. Росія заважає світовому капіталу, тому розмова з нею тепер буде іншою. А Україна мусить ставати партнером держав, у яких панують демократія та закон, бо в іншому разі у нас немає перспектив.

 

Олег СОСКІН,

економіст, політолог, громадський і політичний діяч, директор недержавної фундації – Інституту трансформації суспільства, керівник проекту «Мій вибір НАТО»

Leopolis.news

Травень06/ 2017

Коментарі:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України