• Сьогодні: Середа, Серпень 22, 2018
Інфо ПС

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ГРА: СТВОРЮВАТИ І РОЗВІНЧУВАТИ «ГЕРОЇВ»

“Герої” нашого часу штампуються медіа як під кальку.

     Мені хто-небудь пояснить, чому Гаврилюка прийнято називати “героєм Майдану”? По суті питання: що Гаврилюк зробив геройського? Він витягнув товариша з-під куль? Впав на кинуту гранату, аби своїм життям врятувати когось? Можливо, він таємно пробрався у резиденцію Януковича і викрив його лихі наміри?…

Ні, я звісно ж, знаю про ті знущання, яким його було піддано, і в той час мені його було щиро шкода. Як і всім нормальним людям. Проте, я не скажу нічого нового, заявивши, що випадків знущань було значно більше. Можливо, в сотні раз, можливо – у тисячі.

Активістів Майдану не лише роздягали – їх убивали. І в такій ситуації міг опинитися будь-який учасник Революції Гідності. Та повертаючись до Гаврилюка: що він зробив героїчного? Герой він чи жертва обставин? Дайте собі відповідь на це питання…

Після Революції був суд, і міліціонерів судили. Обійшлося умовними термінами. До того ж Гаврилюк їм усе пробачив, заявивши, що не має до них жодних претензій. У мене ще одне питання: на скільки правильно, що ця справаособиста справа Гаврилюка? Адже чому цей випадок отримав такий широкий медійний розголос?

Тому, що чимало учасників Революції тоді себе асоціювали з Гаврилюком. Тому що в такій, чи навіть гіршій ситуації, міг опинитися кожний. Люди, ми його зробили героєм, щоб самим себе вважати героями?

Ну як це ще пояснити? Чому мовчала громадськість, коли стався черговий порошенківський “договорняк”, коли почали повертати всіх цих ментів і регіоналів назад на “хлібні” посади?

Адже все було б по-іншому, якби підсудні одержали реальні терміни. Якби всіх, хто винен у розстрілі Небесної Сотні, посадили пожиттєво. Якби було проведено до кінця люстрацію. Якби були реальні реформи, а не їх імітація. Якби…

Та й “нова” поліція не поводила б себе так відверто нахабно, тому що кожен знав би: політична ситуація може змінитися, і тоді доведеться відповідати.  Можливо, і Гаврилюк був би іншим, усвідомлюючи цю саму відповідальність. І крали б не так нахабно, знаючи, чим це врешті-решт закінчиться.

Сьогоднішню ситуацію в країні породила безкарність. Гаврилюк, зрештою, як і багато інших його товаришів, потрапивши у владу, обрав гроші. Гроші від олігархів. А чого ви, власне, від нього чекали, обираючи в Раду? Повторю питання: чого ви чекали від майбутнього депутата, безграмотного юридично і економічно? Та й взагалі – просто абсолютно безграмотного?

У фахівця, скажімо, був би вибір – займатися законотворчістю або продаватися. У недалекого Гаврилюка особливого вибору не було, а спокуса була великою. Ні, я це не для виправдання його дій, а до того, аби виборці розуміли свою відповідальність. І всі, хто сьогодні ратує “за наших простих хлопців” у владу, розуміли, що це – граблі. Чергові “гаврилюки” – величезні граблі, розкидані під вашими ногамираді услужитиолігархами.

“Натис на кнопочку” – отримав грошики. Гаврилюк, мабуть, досі вважає апарат для голосування в Раді чимось на кшталт банкомату. І зовсім не розуміє, які до нього можуть бути претензії. Зрештою, там більшість депутатів користуються “чарівним апаратом” саме з такою метою.

Вражаюча здатність українського суспільства створювати собі “героїв”, покладаючи на них надприродні сподівання, постійно призводить до одного й того ж закономірного фіналу.

Чого ви чекали від Надії Савченко? Що вона, подібно міфічному Гераклу продовжуватиме свої подвиги? Чи стане такою собі українською Жанною Д’Арк? А чи не замислювалися ви, що вчинки таких простодушних героїв диктує їм їхнє оточення? Що потрапивши в орбіту впливу умовного Медведчука, діяти адекватно у “льотчиці” не було жодних шансів?

Чого чекають свідки секти Ташбаєва від Бубенчика? Уявіть собі Бубенчика на складних політичних перемовинах. Уявіть його аргументи, типу: “Я звернувся до Бога і Господь почув мої молитви. З неба впав автомат”…

Так, може, все простіше – хай помолиться, щоб у нас було все добре? Нехай нам із неба впаде мир, достаток, чесний і мудрий уряд, депутати європейського зразка, потужна сучасна армія і перемога в цій гібридній війні. Ага, не забудьте його попросити, щоб повернув Крим…

Сьогодні в усіх медіа нова сенсація: “євробляхери” побили “героя” Гаврилюка. Ну по-перше, його геройство сумнівне. Особисто для мене. По-друге, особливого побиття я не побачив, поштовхали – так. Зловив пару тумаків. А “ледве не затоптав натовп” – явне перебільшення.

Що стосується самих “євробляхерів“, то їхня маніфестація була схожа на повстання рабів. Ні, не героїчного Спартака. А швидше на такі “бунти”, які влаштовують іноді наші сусіди. Як у Салтикова-Щедріна: “Стануть на коліна перед барським будинком і стоять, падлюки!”

І випрошують подачки – додам від себе. Замість того, щоб разом все вирішити глобально. У тому, що їх “розвели, як кошенят”, немає нічого дивного. Зате вони вважають це “перемогою”. Під оплески новим штрафам і пафосні воплі: “Ми творимо Історію!”. Віват новим героям!

“Герої” нашого часу штампуються медіа як під кальку. Іноді здається, що це вже перетворилося в національну забаву: створювати і розвінчувати героїв. Одне радує: швидкість викриття міфів уже наблизилася до надзвукової.

Володимир СОЛО

Липень15/ 2018

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України