• Сьогодні: Вівторок, 4 Серпня, 2020
Інфо ПС

УКРАЇНА НЕЗНАНА-8: ЦЕХОВИКИ І ПАРТАЧІ

        Почув недавно на СТО, як майстер-автослюсар виховував учня: ну, як так можна напартачити… Повертайся на шиномонтаж, рано тобі ще на підйомнику…


        Різонуло слово “напартачив“. А є у цього слова цікава українська історія. Того, хто робив браковані, неякісні речі у західно-українських містах – на Поділлі, Волині, Галичині – називали партачем. Слово має польське коріння – Partacz. А до польського словника потрапило з латини – «parte paternitatis» — той, що не належить до цеху
        Через те, що у середньовіччі в європейських містах офіційним визнанням професіоналізму була належність до цеху, люди, які займалися ремеслом і не належали до цеху, вважалися ремісниками «другого сорту». Тому слово «партач» набуло зневажливого, негативного відтінку — «невмілий робітник, який псує все, за що береться». Цехові ремісники були зацікавлені у псуванні ділової репутації партачів. Бо ті, не маючи цехових обов’язків і заодно витрат для підтримання цехової спільноти, могли на ринку суттєво демпінгувати. У деяких міських документах навіть збереглися описання серйозних сутичок поміж цеховими і партачами. Цеховики апелювали до міської влади, якій вони платили сбори і податки, і вимагали, щоб вона не допускала до міського ринку партачів. І влада часто прислухалася. Але за міським муром партачі стихійно організовували по неділях імпровізовані ярмарки, куди, як мухи на мед, зліталися ті, хто віддавав перевагу не якості, а насамперед ціні.

Viktor Leshyk

Червень29/ 2020

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України