• Сьогодні: Четвер, 21 Січня, 2021
Інфо ПС

ЦЮ ПІСНЮ СПІВАЛИ КОЗАКИ ПОВСТАНСЬКОЇ СТЕПОВОЇ ДИВІЗІЇ, ЗВІЛЬНИВШИ КРИВИЙ РІГ ВІД БІЛЬШОВИКІВ

А згодом вона стала радянським патріотичним маршем під назвою «Священная война».

‎       Приєднання України до СССР не було мирним, як про це заявляли радянські історики. Україна воювала із більшовиками 6 років. “Совєти”, захоплюючи українські міста та села по варварськи поводилися з українцями: займалися мародерством, гвалтували жінок (велика частина більшовиків була звільненими зеками та бандитами). На окупованих територіях заборонялася українська мова та культура, розстріляти могли навіть за те, що люди одягалися в національний одяг.         Передбачливий Лєнін боровся не тільки із українською державністю, а й з культурою та історією, як основою державності. Саме через ці події (та розстріли кобзарів у Харкові) місцеве населення стало забувати національні традиції та пісні…

         Під час 2 світової війни “совєтам” необхідно було хоч якось піднімати бойовий дух, потрібні були нові похідні пісні, але ж хто б міг їх придумати, якщо усіх талановитих музикантів та літераторів було розстріляно як ворогів народу, лишилися лише підлабузники та перевертні, які не могли творити, лише копіювати чужі твори. Так і сталось…

         Мелодії надзвичайно популярного у роки Другої світової радянського патріотичного маршу і забутої повстанської пісні часів УНР виявилися майже тотожними.

Про це заявив знаний кобзар, заслужений артист України Тарас Силенко (на фото вгорі), вказавши на можливе «запозичення» радянськими музичними пропагандистами творчого доробку їхніх запеклих ідейних ворогів з повстанського табору українського визвольного руху. До такого несподіваного висновку відомий музикант і патріот дійшов, намагаючись дослідити походження однієї пісні доби УНР, на згадку про яку натрапив у спогадах про криворізьке антибільшовицьке повстання.

         «Цю пісню співали козаки повстанської Степової дивізії, звільнивши Кривий Ріг від більшовиків», – говорить кобзар Тарас Силенко про музичний твір, який дуже нагадав йому своєю мелодикою широко відомий радянський патріотичний марш «Священная война».

         Переглядаючи спогади Юрка Степового про антибільшовицьке повстання, що спалахнуло в Кривому Розі в травні 1920 року під проводом його брата – Костя Пестушка (Степового-Блакитного), Тарас Силенко, звісно, не міг не звернути увагу на процитовані автором слова пісні:

 Повстань, повстань, народе мій!

Кидайсь до зброї вмить!

За Україну в смертний бій, –

Свята війна горить…

        Крилаті слова цієї могутньої пісні, як зазначав у своїх спогадах Юрко Степовий, полинули у навколишній простір, коли колона повстанців рушила з Кривого Рогу через міст на Захід у напрямку Єлисаветграда.

        Уривок з повісті Юрка Степового «В Херсонських степах», в якому йдеться про цю повстанську пісню, розміщено в збірнику документів і спогадів «Кость Блакитний, отаман Степової дивізії» (Київ: «Незборима нація» – «Просвіта», 1997 / Упорядники Гребенюк Г.С., Коваль Р.М., Коротенко В.В.). Сама ж книга Юрка Степового «В Херсонських степах» уперше вийшла друком в українській діаспорі Німеччини (Мюнхен: Культура, 1947).

        Намагаючись розшукати саму пісню, Тарас Силенко почав переглядати публікації, спогади, документи, пісенники періоду УНР і подальших визвольних змагань. І таки знайшов! У 25-му томі «Літопису УПА», присвяченому пісням Української Повстанської Армії, наводиться віршована основа зазначеної пісні з нотами – щоправда під заголовком «Ось день війни народної» («Літопис УПА», том 25, стор. 59 – 60). І найбільш повний варіант з нотами знайшовся у пісеннику «Пісня – то моє життя» (стор. 450) та деяких інших пісенних виданнях. Награна мелодія пісні відразу нагадала музикантові добре відомий радянський марш воєнних років.

         «Мелодія була схожа, але не зовсім тотожна, – пояснює Тарас Силенко. – Народній пісні все ж таки більш притаманна певна варіативність».

         «Священная война» – свідомий плагіат чи підсвідоме запозичення? Проводячи дослідження на цю тему шляхом порівняльного аналізу, запропонованого у фейсбучній групі «Світова музична класика – українською», відомий український композитор і піаніст Андрій Бондаренко зазначив, що мелодія радянської пісні є більш унормованою, більш академічною. «Унормувати, академізувати – для успішного випускника консерваторії це діло звичне, – підкреслив музикант і композитор, – а ось навпаки – фрагментувати, фольклоризувати… я не уявляю, хто міг би це зробити в першій половині XX сторіччя».

         Отже, експерти схиляються до думки, що музичною основою створеної за доби сталінізму композиції «Священная война», авторство якої офіційно приписується росіянам Василю Лебедєву-Кумачу (слова) й Олександру Александрову (мелодія), є народжена в боротьбі з більшовизмом пісня українських повстанців під назвою «Повстань, народе мій». Про це на своїй сторінці у Facebook вперше повідомив журналіст, краєзнавець, популяризатор історичної спадщини Євген Букет, посилаючись на дослідження кобзаря Тараса Силенка.

        Враховуючи те, що Лебедєва-Кумача ще за життя засуджували за численні факти плагіату, але завдяки особистому заступництву Йосипа Сталіна йому вдавалося уникати покарання, припущення щодо можливого калькування найвідомішої радянської пісні періоду Другої світової війни з української пісні часів УНР і визвольних змагань є не таким вже й далеким від істини. Слід нагадати, що той же Олександр Александров був композитором гімну Радянського Союзу (слова Сергія Михалкова та Габріеля Ель-Регістана). А що, як і він виявиться зрештою запозиченим?

        На жаль, справжні автори пісні «Повстань, народе мій» залишились невідомими, а відтак вона по праву вважається народною. І її історія починається не в 1941-му на Білоруському вокзалі Москви, де нібито вперше прозвучала «Священная война», а в роки українських визвольних змагань, коли на уламках Російської імперії поставала Українська Народна Республіка. А якщо вже бути до кінця точним, то народження пісні слід пов’язувати з криворізьким антибільшовицьким повстанням під проводом Костя Пестушка (Степового-Блакитного), яке відкрило одну з яскравих сторінок селянського повстанського руху 20-х років минулого сторіччя. Принаймні про цю пісню вперше згадує у своїх спогадах про криворізьке повстання брат провідника повстанців Юрко Степовий.

         Не встановлено й імена тих, хто саме із захисників України 1917-1922 рр. та 1940-1950-х рр. виконував цей твір.

         «Але це точно були не червоноармійці», – переконаний кобзар Тарас Силенко, якому судилося відродити цю забуту повстанську пісню і стати її першим сучасним виконавцем.

Джерело: https://nasha.com.ua/

ПОВСТАНЬ, НАРОДЕ МІЙ!

       Вже день і йде народної
Розплати кари час.
Немає сили жодної,
Щоб стримувала нас.
П-в:
Повстань, повстань, народе мій!
Берись за зброю вмить.
Іде війна народная,
Священний бій кипить.
Повстань, повстань, народе мій,
Берись за зброю вмить.
Нехай під окупантами
Завжди земля горить.

        Ми йдемо в бій із ворогом —
Полками орд чудних.
Ми віримо, що зможемо
Звільнити край від них.
П-в:

        Не нам неволя й панщина,
Й імперськая тюрма.
Б‘ємось проти кремлівського
Московського ярма.
П-в:

1920 р.

Червень13/ 2020

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України