• Сьогодні: Неділя, 17 Січня, 2021
Інфо ПС

ЦІЛІСНОЇ СХЕМИ, ЯКА БУЛА Б АЛЬТЕРНАТИВОЮ ДИВОВИЖНІЙ НАРОДНИЦЬКО-РАДЯНСЬКО-НАЦІОНАЛІСТИЧНІЙ ХИМЕРІ, ЩЕ НЕМАЄ

1 липня 2019 року виповнюється 450 років із дня підписання Люблінської унії.

В Україні ця дата лишається практично проігнорованою, у чому легко пересвідчитися, промоніторивши Інтернет і побачивши дивовижну відсутність згадок про цю подію і, тип паче, згадок про присвячені їй заходи. Ситуацію хоч якось “рятує” влаштована Польським інститутом у Києві виставка на станції метро Золоті Ворота “Рівні до рівних. Вільні до вільних”.

Навіть якщо дотримуватися базової, “козацькоцентричної” версії ранньомодерної історії, Люблінська унія відіграла в історії нашого народу позитивну роль тим, що посприяла кристалізації тогочасної руської свідомості. Вилучення Київщини, Волині та Брацлавщини зі складу ВКЛ і їхнє приєднання безпосередньо до володінь Корони призвели до ситуації, коли південноруська шляхта виокремилася з загальнолитовської (в тогочасному сенсі). З іншого боку ця шляхта отримала політичний капітал – статус співтворця Речі Посполитої (щоправда, не будучи носієм окремої державної традиції). Все це поєдналося з ренесансними зацікавленнями власним минулим і посприяло виникненню концепції “народу руського”.

Втім, відзначення річниці Люблінської унії є актуальним передусім з огляду на необхідність побудови “гуманітарних мостів” між Україною та Польщею. Те, що такі мости потрібні, що вони відповідають нашим прагматичним інтересам, показали нещодавні події на міжнародній арені. Одначе у справі осмислення Речі Посполитої є моменти, що виходять за межі актуальної прагматики і стосуються сміливих і дуже перспективних візій.

Те, що умовно можна назвати “ягеллонською ідеєю”, має величезний потенціал у справі творення історично-міфологічного підґрунтя для амбітних програм консолідації народів Центрально-Східної Європи. Озвучу найважливіші міфи, які можна спирати на “ягеллонську ідею”.

  1. Міф спільного культурного простору.
  2. Міф консолідації народів Центрально-Східної Європи як запоруки перетворення на потужного геополітичного гравця
  3. Антимосковський міф.
  4. Європейська місія народів Центрально-Східної Європи (гадаю, події оборони Відня тут підходять якнайкраще).

Але те, що красиво звучить у теорії, на практиці може виявитися надскладним завданням.

Для того, аби зробити “ягеллонську ідею” привабливою для всього регіону, певних корекцій потребує і польський гранднаратив. Якщо ж говорити про базове українське бачення ранньомодерного минулого, то тут справжні Авгієві стайні.

Йдеться про бачення, основи якого були закладені вже на початку XVIII ст. козацькими літописцями, які прагнули вислужитися перед Санкт-Петербургом після “зради” Мазепи. Далі йшли ідеологи анексії Російською імперією Правобережжя (передусім М. Бантиш-Каменський).   У XIX ст. маємо справу з малоросійськими слов’янофілами, а пізніше – з народниками, творчість яких увінчувалася постаттю Грушевського. Потім свою справу зробила радянська історіографія. За часів незалежності ми отримали якусь дивовижну народницько-радянсько-націоналістичну химеру.

Все це призводить до ситуації, коли, скажімо, пересічному українському глядачеві екранізації “Вогнем і мечем” важко зрозуміти, що значна частина позитивних героїв роману – це українці та білоруси (русини та литвини). Що князь Ярема Вишневецький, м’яко кажучи, був не меншим патріотом Русі, ніж Богдан Хмельницький. Що пан Володийовський списаний із реального руського шляхтича Юрія Володийовського – одного з найкращих фехтувальників Речі Посполитої і героя оборони Кам’янця-Подільського. І так далі.

На щастя, на відміну від дидактичної історії, українська академічна історіографія за часів незалежності здійснила значний прорив. Одначе цілісної схеми, яка була б альтернативою згаданій химері, ще не існує. Коли ж вона з’явиться, аби перетворити її на стійкі факти суспільної свідомості, знадобляться значні ресурси і час. Все це за умов чітких політичних запитів. А дивлячись на те, що сьогодні відбувається в країні, повірити у швидку появу таких запитів дуже важко.

 

Ігор Загребельний

Червень30/ 2019

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України