• Сьогодні: П’ятниця, Грудень 13, 2019
Інфо ПС

ТАКОГО ТИПУ ФАШИЗМУ-ПАРАЗИТА СВІТ ЩЕ НЕ ЗНАВ

СССР, будучи супердержавою, повністю відповідав назві «імперія зла», наданій Рейганом. Путінська Росія, зменшившись із якихось параметрів вдвічі, а з інших і на порядок (наука, технології), тим не менше, продовжує бути все тією ж «імперією зла». При цьому радикальне скорочення розмірів імперії аж ніяк не позначилося на сукупній кількості зла, котре ця зменшена політична конструкція несе світові. Як справедливо зазначив в інтерв’ю The Times міністр іноземних справ Литви Лінас Лінхявічус, «Росія – це суперпроблема, а не супердержава». Можна с упевненістю стверджувати, що Путін сьогодні – найбільший у світі виробник проблем.

Сьогодні практично немає країни західного світу, що так чи інакше не відчула б агресії з боку «країни – суперпроблеми». Британські експерти з питань безпеки закликають прем’єр-міністра Мей створити «кабінет воєнного часу» на зразок коаліційного уряду Великобританії в період 1940-1945 років. Оскільки не бачать іншої можливості протистояти російській загрозі з послаблення Великобританії засобами дезінформації, шпигунства, кібератак і поширення сфальсифікованих новин.

У Франції Росія активно втручається в політичний процес, відкрито підтримуючи Національний фронт Марін Ле Пен, що отримав 9,4 мільйона доларів від російського банку, пов’язаного з Путіним.

Під особливим тиском знаходяться найближчі сусіди Росії, перш за все Україна, Молдова, країни Балтії. Вище згаданий міністр іноземних справ Литви Лінас Лінкявічус в інтерв’ю The Times б’є тривогу з приводу того, що сайти литовських установ, інститутів і ЗМІ піддаються кібератакам із боку кремлівських хакерів.

А практично гарантована перемога на найближчих виборах у Франції та Італії політиків, схильних до відкритої підтримки Путіна, перетворює Європу в беззахисну групу заможних і фізично міцних пасажирів, які не бажають об’єднатися і тому безсилі протистояти терористу, що захопив автобус.

Причини втрати почуття колективного самозбереження у представників європейського і американського істеблішменту пояснюються повним нерозумінням того, з чим саме вони зіштовхнулися в особі путінської Росії.

Слова мають значення. Переважна більшість західних політиків не знає російської, тому не дивляться російські телеканали, не читає російських газет. Як казав професор Преображенський, це правильно з точки зору збереження здоров’я, але веде до того, що вони не знають реальних поглядів політичного істеблішмента сучасної Росії.

Тут, на державних телеканалах, людьми, котрі посідають верхні щаблі в політичній ієрархії, або є постійними учасниками найбільш популярних передач, висловлюються заклики до воєнної агресії, до того, що, у випадку чого, ми «можемо повторити», цілком недвозначно маючи на увазі взяття Берліна, а також Парижа, Лондона і Вашингтона.

Безглуздість і комічність цих постійних вербальних вправ в ефірі не повинна налаштовувати на легковажне до них ставлення. Зовсім неважливо, що військовий потенціал путінської Росії не дозволить «повторення» в тому вигляді, як це було понад 70 років тому. Настрой на агресію і презирство до людського життя культивується в путінській Росії всі 17 років її існування, і це дає свої плоди.

Для Путіна та його оточення людське життя має значення лише в тому випадку, коли це життя «свого» і обурення з приводу його вбивства може стати причиною керованої істерики на зовнішньополітичному рівні.  Вбивство льотчика, який бомбардував «нєкіх туркоманов», було оголошене «ножем у спину» зі сторони Туреччини. Життя цих же туркоманів, про існування яких Путін дізнався лише після того, як у відповідь на їхні масові вбивства було збито російський літак, для російського керівництва позбавлене будь-якої цінності. Путін говорив про них з веселою посмішкою, як про якісь невідомі йому раніше комахи, що випадково були розчавлені колесами його автомобіля. Вбивство російського посла в Туреччині цілком справедливо було розцінене як акт тероризму і міжнародний злочин. При цьому тисячі жителів Алеппо, котрі загинули під російськими бомбами, про що волає весь світ, ні Путін, ні його оточення за людей взагалі не вважають.

Слова мають значення. Пасажирам автобуса важливо зрозуміти, що перед ними не п’яний хуліган, з яким можна домовитися, і не грабіжник, від якого можна відкупитися, щоб зберегти життя. Це терорист, який нікуди не піде, бо він прийшов за вами. За вашим способом життя і, в кінцевому рахунку, за вашим життям.  Путіну зовсім не потрібно, аби Захід прийняв православ’є, або зробив корупцію основою своєї економіки. Його мета і мрія – продовжувати паразитувати на ефективній економіці Заходу, одночасно розкладаючи його еліту.

Слова мають значення. Путінський режим – це фашизм нового типу. Фашизм, що паразитує на демократії сусідніх країн. З таким типом фашизму-паразита світ ще справи не мав. Розуміння суті цього режиму і небезпеки, яку він несе, може стати першим кроком для організації опору цій глобальній загрозі.

 

Ігор Яковенко

Росія

Грудень30/ 2016

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України