• Сьогодні: Понеділок, Жовтень 23, 2017
Інфо ПС

СУЧАСНИЙ СТАН УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ ТА ДЕРЖАВИ УКРАЇНА

     Українська нація на сучасному етапі своєї історії у здавалося б “незалежній” державі знаходиться у підневільному стані. Хоч ми вже чверть століття є начебто “незалежними”, проте ще й досі не можемо цією незалежністю вдосталь скористатися.

У наш час держава Україна – неоколонія. Тобто, будучи державним утворенням, вона не є державою для своєї титульної нації, а навпаки – всіма можливими методами її поневолює та знищує, відстоюючи інтереси закордонних, як відверто антиукраїнських сил, так і втілювачів ідеології ліберального тоталітаризму у світовій політиці. А корінні українці тим часом і надалі залишаються безправними на своїй землі. Жодні проблеми українців не вирішуються на їх користь. Український народ загнали у ярмо, де його поступово і впевнено знищують!

Головна проблема українських бід полягає у бездержавності української нації. У тому, що у нас немає держави, яка б забезпечувала українцям повноцінне існування та розвиток, була центром об’єднання українців в Україні та за рубежем. А те державне утворення, що у нас наявне, українським по своїй суті не є, оскільки в ньому забезпечуються інтереси будь-кого: чужоземців, педерастів, сепаратистів, можновладців, олігархів, тобто всіх, окрім простих українців. Представники титульної нації, яких у державі 77% (щонайменше), залишаються безправними та беззахисними, неспроможними керувати своєю долею на своїй землі.

У цій державі будь-яка українська націоналістична активність присікається, а все, що є антиукраїнським, вітається чи мовчки допускається. Так було за кожної влади в Україні, не був винятком навіть В. Ющенко, який вважався “проукраїнським президентом” та на якого так покладали надії українці. Наразі ми чітко бачимо, як лещата режиму внутрішньої окупації продовжують боротьбу на знищення, допустивши війну з москалем, яку вигравати, очевидно, не збираються. Створюється хіба вид лицемірної патріотичності та стурбованості, а паралельно гине кращий генофонд нації у “перемир’ях” та у в’язницях.

Створивши злиденні умови для життя українців, змусили мільйони виїхати за кордон, інші десятки мільйонів затягнути паски. А населення України скоротили за чверть століття ледь не на 10 000 000 чоловік. Чим вам не геноцид?

Наступна проблема українців полягає у тому, що нас обманули фіктивною незалежністю. Дали нам погратись у політику в нібито “незалежній” державі. З одного боку, у нас є держава Україна, але з іншого, у нас немає Української Держави. У нас є державне однойменне утворення, але українським воно не є, оскільки все українське у ньому є не тільки другорядним та непотрібним, а часто панівною “елітою” переслідується взагалі.

Внутрішня окупація – це така форма поневолення, коли народ опиняється під злозичливою владою вже не іноземних загарбників, а внутрішніх антинародних та антинаціональних сил, які зводять до мінімуму політичні права корінної нації (а це майже 80% населення), захоплюють і використовують виключно у власних інтересах державний механізм, фінансову сферу, економіку, інформаційний простір країни, намагаються штучно поділяти й деморалізувати, денаціоналізувати й нищити поневолену ними націю, щоб унеможливити її згуртування під прапором своєї національної ідеї, її визвольну боротьбу і своє власне – національне державотворення і народовладдя.

В Україні внутрішню окупацію здійснюють колишні московські окупанти та колонізатори – московська п’ята колона у вигляді різних “червоних” та “лівоцентристських” партій, п’ята колона західного неолібералізму у вигляді різних “центристських”, “правоцентристських”, “демократичних”, “національно-демократичних” і навіть “теж-націоналістичних” організацій, а всі вони обслуговують основного грабіжника й узурпатора влади – чужорідний і космополітичний транснаціональний олігархічний капітал кримінального походження (В. Іванишин. Внутрішня окупація – війна на знищення).

Режим внутрішньої окупації не дає можливості для розвитку як всієї країни, так і корінної нації.

Ця система підігнула під себе всю повноту державної влади та економіку, де українцям надається, як рабам, рівно стільки, аби вони не померли з голоду. Таким чином, у нас 90% економіки знаходиться у руках 10% населення, а серед тих 10% українців є дуже й дуже мало.

Ці факти спонукають до констатації, що ми на даному етапі своєї історії не є нацією, що має свою державу.

Ми є нацією, яка бореться у державі Україні за Українську Самостійну Соборну Державу, шлях до якої – національна революція!

 

 

Святослав Сапсан, Тернопільській осередок НВР “Правий сектор”
Березень03/ 2017

Коментарі:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України