• Сьогодні: Четвер, 25 Лютого, 2021
Інфо ПС

СПРАВУ ВИРІШУЄ ВОЙОВНИЧА МЕНШІСТЬ

2010 р. За Януковича 12,4 млн осіб.
         2019 р. За Зеленського 13,5 млн осіб.
         За одне десятиліття – плюс 1 млн до числа антимайдану.

Рівно 6 років тому, наприкінці лютого-2014, Янукович назавжди осів у Росії. Але дух зостався. І ось на календарі 2020. Дух Януковича живе якраз тому, що у своїй більшості наша країна так і залишилася антимайданною. Цих мільйонів людей що тоді, що зараз обурюють і дратують будь-які народні здвиги в бік українського. Їм це чуже. Вони потихеньку здійснюють свої маленькі антимайданчики на рівні витягнутої руки, свідомо ігноруючи український порядок денний. А коли приходить час виборів, то всі ці мільйони антимайданних людішек епохи Януковича влаштовують свій глобальний антимайданище.

Виборці Януковича стали виборцями Зеленського. Це ті самі люди. Це той сам антимайдан, тільки в зелених кольорах, а не біло-голубих. Це ті самі мільйони людішек, які за останнє десятиріччя устигли наростити +1 млн гідної заміни в особі невєбенної молодьожі та таких же телебаранів.

Це і є антимайдан, що став державою. Місце Януковича ніколи не буде порожнім. Нині президентом антимайдану є Зеленський, завтра ним стане Бойко, чи Медведчук, чи ще хтось. Прізвище – діло вторинне, допоки первинною є непорушна глиба 12-13 млн. Це надійна пост-радянська електоральна база совковиборців для совкокандидатів. На цій галявині безвідмовного силосу пастися – не перепастися.

Саме тому я сприймаю внутрішнього колаборанта ворогом №1. Вся справа в ньому. Це він є замовником відкату. Це він забезпечує реванш і аплодує йому. Вічна драма нашої країни полягає в боротьбі на два фронти. Причому внутрішній фронт бачиться мені №1.
Антимайдан – це не Янукович. Це умовна назва для стабільно крупної частини суспільства, яке суспільством то й зватися не може, позаяк є просто насєлєнієм. Відкрито чи приховано проросійським. Українська справа (назвем це так) приречена на постійний дуалізм із внутрішнім антимайданом, який давно переріс у чітку ідеологію несприйняття всього українського.
На порядку денному одне-єдине питання. Сучасна Держава Україна – це проросійський проект чи антиросійський?
Питання стоїть саме так. Або-або. Насєлєніє (12-13 млн) погоджується жити в проросійській Україні. Це до чорта багато, і це злить не мене одного.
Проте справу вирішує друга частина. Войовнича меншість (вони самі так назвали). Вона ще не включилася повною мірою у внутрішній порядок денний. А варто було б уже. Бо як не буде кому регулярно нейтралізовувати антимайдан, то доведеться звикати жити в ньому на віки вічні.

 

Ostap Drozdov

Лютий29/ 2020

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України