• Сьогодні: Понеділок, 30 Листопада, 2020
Інфо ПС

СЬОГОДНІ МИ ЙДЕМО ШЛЯХОМ ДЕГРАДАЦІЇ

        Моя держава є «failed state» — держава, яка не відбулася. Точніше, вона відбулася на рівні псевдоквазі-держави. Зі свого боку, усі ми погодилися жити в симулякрі. За теорією постмодерну симулякром є та дійсність, яка ретельно приховує той факт, що насправді її немає. Натомість вона обдекоровує все своєю присутністю, видаючи цей процес за свою присутність. Так і ми маємо атрибути державності: жовтий прапор і гімн, маємо несформовані кордони. Отже, ми, ніби, маємо всі атрибути держави, але самої держави не маємо.
       Я звик до того, що її немає, і мені стало легше жити, коли я перестав напрягатися через її відсутність. Водночас я зрозумів, що найкращий спосіб вільного громадянина творити свій мікросвіт полягає в тому, щоби стояти на антитезі до того псевдосвіту.

       У нас, на превеликий жаль, немає критичної маси людей, які хотіли б жити в українській Україні. Як і немає достатньої критичної маси для побудови звичайної елементарної держави за зразком із нашими найближчими західними сусідами. Ідеться про державу, яка б працювала на свого громадянина. Втім, на це немає запиту знизу й ніколи не буде санкції зверху. Тому ми приречені жити в половинчастих реаліях, де нас, ніби, гріє й заспокоює наявність синьо-жовтого, а водночас, по суті, ми маємо просто порожню мильну бульбашку, яка завжди може луснути й накрити нас власними уламками.
       Цей крах ілюзій із кожним роком пришвидшується і вже потрохи накриває. Тим паче зараз ми вимушені спостерігати правління квазі-політичного класу, який не є політичним апріорі й не займається політикою взагалі, хоча є номінальною державною владою.
       За відсутності притомного громадянина в нас ніколи не буде побудовано держави. У такому випадку нас очікує вічно перехідний олігархічний лад. Він завжди буде напівдикунський, напівцивілізований, причесаний, феодальний, але за цих обставин він буде таким, який буде влаштовувати всіх: адже «верхи» тільки за рахунок нього можуть і далі бути мільярдерами, а «низи» тільки за рахунок «верхів» можуть час від часу одержувати подачку у свою кормушку. Такий порядок буде влаштовувати всіх, а тих, кого він не влаштовує, ще замало.

       Рушієм має стати природній процес виздихання «совєтского чєловєка», як ідентичності. Коли проходить час, відходить стара генерація і приходить наступна. Однак, оскільки ми не змінили самих засад своєї так званої «державності», то радянська генерація буде завжди відтворюватись. Фактично, 70-річні радянські люди будуть народжуватися в нас у 2020 роках і будуть носіями тієї самої свідомості, соціальної пам’яті і всіх тих громадянських звичок, які сформувалися ще за радянських часів. Що, власне, зараз і відбувається.
       Унікальний випадок, коли неіснуючий лад досі відтворюється на рівні суспільних звичок і громадянської поведінки. Уже третина століття пройшла, а він досі відтворює себе. Я не знаю інших подібних прикладів. Коли падали великі світи античної Римської імперії, з ними зникали носії тієї свідомості, натомість народжувалися нові світи: республіканські та монархічні. У нас радянське зникло, але сама радянськість залишилася. Це дуже тонко вловили наші паразити олігархи, які паразитують саме на покірній і безвольній радянській ідентичності людей, які являють собою для них не більше, ніж дешеву біомасу.
        Не знаю, що має статися, аби на цій землі нарешті запанував здоровий глузд, якась елементарна самоповага, розуміння себе модерною нацією, а не нацією XIX–XX століття. Моє покоління буде доживати в «тупику», воно не народить ні новий клас політиків, ні нову якість ЗМІ, ні тим більше нову якість громадянського суспільства.
        Мій народ зайшов у цивілізаційний «тупик» і, найімовірніше, він уже звідти не вийде. Адже в «тупику» можна жити, це не кінець життя. Його можна декорувати, вішати на нього турецькі килими, завішати портретами і зробити ілюмінацію. Як правило, ілюміновані «тупики» виглядають дуже красиво. По суті, ми цим і займаємось: ми прикрашаємо свій «тупик» і робимо його максимально комфортним. Якоюсь мірою, ми всі на нього погодились і саме через це декорований «тупик» перемагає.

        Як відомо, у природі паралельно існують два процеси: еволюція й розвиток або занепад і деградація. Сьогодні ми йдемо шляхом деградації: суспільної, політичної, економічної, моральної і, власне, якої завгодно. Природа завжди буде брати верх у тих процесах, де людина не бере участі. Оскільки український громадянин усунутий або самоусунутий від процесів державотворення, то працюють природні процеси у вигляді погіршення, занепаду, розпаду, ентропії й атомізації. Виходячи з наявних передумов, окреслена мною лінія деградації є цілком природною.
         Зараз ми якраз у тій фазі квітучої деградації, яка мене дуже тішить. Загалом мене вабить досить декадентська естетика. Я люблю старі замки, старі руїни й дуже люблю дивитись на їхні залишки. З нетерпінням очікую того моменту, коли я зроблю кілька фотографій на руїнах власної держави та здорового глузду того безтолкового «народцю», який ходить із нами вулицями. Від цього я отримаю естетичну насолоду. Мені подобається розуміти процеси, і я розумію, що люди навколо не хочуть їх міняти. Їхнє ставлення до власної держави я сприймаю, як добровільну форму самознищення або кнопку самоліквідації. Якщо масовий вибір заключається в самознищенні і якщо через Зеленського вони захотіли натиснути на цю кнопку — ну то дуже прошу.

        Принаймні, я можу завжди сказати собі, що зробив усе, що міг, аби в цій країні звучали контральтернативні й контрсистемні думки тоді, коли всі просто лягли під них і під цю систему, яка їх же і знищує. Власне, моя совість чиста і я живу із почуттям виконаного обов’язку.

         В моєму розумінні, журналіст має відчувати глибоку недовіру та неприязнь до політичного оточення загалом і ненависть до політичного класу, як такого. Обов’язковою рисою справжнього журналіста в політичній сфері має бути загостреність на критичне мислення та наявність подвійного, а часом і потрійного фільтрування всього, що ти бачиш. Без цього ти просто перейдеш у розряд офіціантів.

Остап ДРОЗДОВ

Листопад21/ 2020

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України