• Сьогодні: Вівторок, 24 Листопада, 2020
Інфо ПС

ЩЕ НЕМАЄ ТАКОЇ МАСКИ, КУДИ ВМІСТИЛОСЯ Б МОЄ ПРАВО НА МІСТО

Хтось носить моє місто на язику, хтось тримає його в кишені, хтось має його в носі, а так хочеться, щоб тримали і особливо мер! – у серці.

Можливо в майбутньому у цьому місті ми будемо жити добре, але нас уже тут не буде. Тому все, що ви, стрияни, робите тут і зараз – робіть не заради тих, кому добре, а заради тих, хто буде дивитися на нас із часів набагато світліших.

Боже, я маю гріх. Я заздрю. Щиро заздрю містам, які мають мерів. Спостерігаючи, як мери українських міст по одному стають на захист своїх громад. І тут не йдеться про обличчя карантинного бунту чи якісь електоральні мотивації. Бо і мене намагалися цим «обличчям» у місті зробити, охрестивши страшним порушником карантину.

Я й досі вірю і переконаний, що ще не зробили такої маски, куди вмістилося б моє право на місто. Тут ідеться про любов, турботу і біль за своє, за своїх, за кровне, за свої рідні міста. Вони за них борються, хоча, я переконаний, могли б домовитися. Вони за них стоять, хоча, без сумніву, могли б поступитися.

І от дивлячись на це все, розумієш, що моє місто в цьому плані є сиротою. Мені здається, воно просто ще є, ще просто є, бо є джерелом збагачення для кількох людей. А як не стане землі або як забракне асфальту – його згорнуть як виїзне шатро. Хтось носить це місто на язику, хтось тримає його в кишені, хтось має його в носі, а так хочеться, щоб тримали і особливо мер тримав у серці.

 

Олег ФИЛИК

Травень12/ 2020

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України