• Сьогодні: Четвер, 23 Вересня, 2021
Інфо ПС

Російською мовою Української Держави не збудуєш

14222320_1083072468474039_4919665956401718930_n

 

Стосовно залякування “рускаязичних украінцєв” мовним питанням. Якщо війна з Московією “не відлякала” їх та не відбила бажання і надалі просувати та підживлювати російське середовище всередині нашої країни (а це середовище я щоденно бачу, чи точніше чую, на вулицях Львова, а не лише по телевізору та в соцмережах), то марно сподіватися, що можна знайти більш вагомі аргументи для “залякування”. Не конструктивно намагатися переконати людей, які просто принципово не хочуть переконуватися, в тому, що толерування російськомовного простору шкодить, оскільки не дозволяє розірвати міцний ментальний зв’язок із російською імперією.

Справді, постійне мусування цього “слизького” питання може дратувати, і, очевидно, таки дратує значну частину суспільства. Але є й інша частина суспільства, яку дратує засилля російської мови. Вони теж мешканці України, мають свої патріотичні переконання та не бажають терпіти постійного відчуття дискомфорту від цих безкінечних “мовно-язикових” процесів.
Чому особисто я часто піднімаю цю тематику? Абсолютно не з метою щось там “разжечь”, чи когось “прінудіть”, тим паче однозначно не з метою когось образити. Мабуть тому, що піднімати її необхідно, адже українська мова не має путіна, який прийде її “захищати” і кине значний ресурс пропаганди на її підтримку та розвиток. Зазначу, що “захищати” “язык” приходять не через його особливу духовність чи милозвучність, а тому, що це дозволяє дефакто окупувати країну набагато глибше, ніж лінія розмежування на Донбасі та кордон із Кримом. (Зауважу, що Крим і Донбас саме таким чином і “віджали”, бо фактично там вже давно була Расєя, просто вона ховалася в головах основної частки населення).
Яким є наслідок будь-якої війни чи окупації? Схема проста – на місцях встановлюється адміністрація країни-окупанта, і частина ресурсів окупованої території привласнюються агресором. Так от, сьогодні ми маємо фактично завойовані території, а також хитрощами окуповану величезну частину країни – адже адміністрація значної частини областей, що є вихідцями з колишньої ПР, та й частини теперішніх “оновлених” партій, це і є п’ята колона Кремля в Україні, що діє в інтересах агресора та за “методичкою” російських кураторів.inter-cvyntar

Звертаю вашу увагу на те, що “оспівана” багатьма ЗМІ гібридність війни полягає не в якихось гібридних тактико-стратегічних схемах на фронті, а саме в окупації решти території альтернативними шляхами, зокрема, шляхом її максимальної русифікації. Результат “мовної” окупації – лише питання часу. Путін і розпочав цю війну, бо українізація, як природній процес, за часи відносної незалежності неконтрольовано вийшла за межі трьох областей Галичини і сягнула Лівобережжя.

Мовне питання зараз – це питання національної безпеки, а не лише лінгвістична парадигма, це не питання зручності і комфорту спілкування, а питання стратегії виживання Нації.
Тому, на мою думку, необхідно відкинути штампи російської пропаганди, що активно вливаються в свідомість українців, і всіма силами намагатись розвивати власний, а не запозичений інформаційний простір. Його основою повинна стати єдина державна українська мова і в побуті, і в процесах управління державою (погодьтеся, чи не промовистим є факт, що очільники держави солов’їно промовляють на камеру літературною мовою, а виходячи з кадру, автоматично перестрибують на “рєчь”?).
Російською мовою української держави не збудуєш. А чим більше мовне питання буде на слуху, тим більше конструктивних пропозицій та дієвих реформ можна спільними зусиллями здійснювати. Тому обстоюємо та пропагуємо своє – інакше нас безповоротно поглине хвиля русифікації.putin_1469795245_650x410

Наша безкомпромісна позиція є частиною протистояння в цій гібридній війні, проте, ми повинні бути готовими до того, що наші методи ворог всіляко використовуватиме на свою користь. Погоджуюсь, що сьогодні будь яка агресія в мовному питанні є шкідливою, проте твердість та безкомпромісність намірів повинна підтверджуватися реальними діями. В основному апелювати потрібно до молоді та дітей, а старше покоління повинно всіляко сприяти популяризації україномовного простору, чи хоча б не заважати та не протидіяти. Лише спільними зусиллями, без зайвих сварок і чвар, без взаємних звинувачень і “перетягувань канатів”, зможемо збудувати нову українську Україну.

Завершу цитатою: “Всі аргументи, що ви чуєте на захист російської мови в Україні – це лише версії російської пропаганди“.

 

Юрій Руф

Вересень21/ 2016

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України