• Сьогодні: Вівторок, Лютий 18, 2020
Інфо ПС

РЕФОРМИ В РУКАХ НАШИХ ПОЛІТИКІВ – ТІЛЬКИ ЗАСІБ ДЛЯ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ

Сьогодні у нас не держава. Сьогодні у нас союз професійно-бізнесових корпорацій, які сіцілійські простаки називали мафією.

       Слабка нікчемна влада в центрі провокує регіони на сепаратизм. Екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі днями на 112-му прямо так і сказав: найближчим часом Україна може розпастися на кілька карликових держав… І очолять ніби-то ці процеси такі люди, як Труханов (Одеса) чи Кернес (Харків). І опиратися означені регіональні політики ніби-то будуть на свої приватні армії.
Мені видається, що ні Кернес ні Труханов не є настільки тупими, щоб не розуміти ущербність і безперспективність дроблення одного організму на карликові економічно нежиттєздатні утворення. Але…як проміжний варіант, як початкова фаза більшого плану це цілком можливо. А більший план полягає у тичасовій формалізації своєї окремішності з перспективою поглинання Росією. От на цей особистий профіт, наслідуючи приклад Асьонова у Криму, і Труханов і Кернес (і чи тільки вони?) охоче підпишуться…
Звісно, дуже багато залежатиме від осінніх виборів у місцеві органи влади. Останні опитування показують, що партія Медведчука поволі, але набирає рейтинг. Телеканали Медведчука-Фірташа-Ахметова-Порошенка дружно працюють на знищення рейтингу Слуги народу. Звісно, із названих кожен переслідує свої вузько партійні цілі, але спільно вони потужно нищать авторитет центральної влади. Та, зрештою, і сам Зеленський з Гончаруком і Разумковим досить успішно цим займаються
Отож, при поглибленні економічної деградації цілісність країни реально буде під великим знаком питання.

Я не живу пропагандистськими міфами на кшалт “РФ знемагає під тягарем ОРДЛО”. На утримання ЛНРДНР Москва витрачає щороку не більше 2 млрд доларів. Це для РФ при золовалютних резервах у 725 млрд доларі – мізер.   На сьогодні і Абхазія, і Придністров’я, і ЛНР-ДРН Росію цікавлять як інструменти дестабілізації пост-радянських республік і для відтворення великої імперії. Чи є у цьому економічний глузд? А коли в Росії-СРСР керувалися економічним глуздом?

Чому фільм “Ідіократія” ще до виходу викликав таку лють і ненависть? Бо сатира цієї картини розкрила саму суть представницької демократії у тому вигляді, в якому нам повсюдно її впарюють. В одному творці фільму помилилися – дату подій фільму вони перенесли на 500 років вперед, не здогадуючись, що це майбутнє уже на порозі.
А справжнім пророком того ідіотизму, який ми звемо ліберальною демократією, можна назвати мало кому відомого французського історика і літературного критика Еміля Фаге. Його книга “Культ некомпетентності” (надрукована у 1910 році) узагальнювала століття європейської демократії після імператора Наполеона.
Ось лише деякі думки з книги, яку сучасники Фаге, зачаровані аеропланами і автомобілями, не помітили:
Народ заперечує штучні відмінності – шляхетне походження, королівські щедроти, спадкове багатство, і тому він за знищення аристократії, королівської влади, інституту спадковості. Народ не схвалює також і природню нерівність, влаштовує обструкцію тим, хто розумніший, хоробріший, уміліший інших. Знищити таку нерівність він не здатен, адже вона – річ природня, але народ може нейтралізувати цих людей, наділити їх неміччю, не підпускаючи до виборних посад. Виходить, що народ неминуче відсуває їх внаслідок їхньої компетентності або тому, що вони не такі, як всі…
– Чим же кандидат на високий пост може сподобатися народу чи його представникам? Подібністю своїх думок з думками народу, тобто своїми політичними поглядами… Неминучий наслідок: кандидат на високий пост, не відчуваючи за собою жодних достоїнств, без зусиль розуміє, що досягне цілі тільки імітуючи необхідні політичні погляди. Що він і робить.

Час чітко і однозначно визнати: сьогодні у нас не держава. Сьогодні у нас союз професійно-бізнесових корпорацій, які сіцілійські простаки називали мафією. Серед очевидних корпорацій: фармакологічна, митна, залізнична, постачальників і продавців паливо-мастильних матеріалів, автодорожня, рітейлери, банкірів, зерно-трейдерів, морських портів, прокурорська, суддівська, крупно-вантажних перевезень…. Ці корпорації обслуговуються правильними людьми у Верховній Раді, уряді, АП, податковій службі… Там задіяна не сотня-друга босів з товстими сигарами в руці. В корпораціях працюють, отримують зарплати у конвертах мільйони людей, котрі зацікавлені у збереженні статус-кво і усуненні будь-якої конкуренції. Бо досвід реформ за 28 років навчив одному – реформи в руках наших політиків тільки засіб для перерозподілу фінансових потоків. Тому корпорація, як і мафія – форма виживання. І доки не буде запропонована більш життєздатна форма, корпорації не перемогти і державу, очевидно, не збудувати.

 

Viktor Leshyk

Лютий04/ 2020

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України