• Сьогодні: Середа, 20 Січня, 2021
Інфо ПС

ПИТАННЯ, НА ЯКЕ І ДОСІ ЧОМУСЬ НЕМАЄ ВІДПОВІДІ: ХТО ВСЕ Ж ТАКИ ПРИКАРМАНИВ ГРОШІ КПСС ЗАГАЛОМ І КОМПАРТІЇ УКРАЇНИ ЗОКРЕМА, ВЛКСМ і ЛКСМУ ТА ХТО ВИКИДАВ ІЗ ВІКОН ВТАЄМНИЧЕНИХ У ЧОРНУ КАСУ ЦИХ ОРГАНІВ?

Дачі, гаражні кооперативи, музеї, видавництва. А поряд із цим — приватні банки, закордонні фонди і валютні рахунки, через які кошти за участі Першого управління КГБ виводилися за кордон. У розпорядженні «Фокусу» опинилася ексклюзивна фінансова документація ЦК Компартії України останніх років існування СССР.

Таємниця партійного казначея

     …У ці непрості для країни тижні він часто засиджувався допізна в своєму домашньому кабінеті. Завалений паперами, листами, якимись записами, газетами з безрадісними вістями, цей зручний робочий стіл служив для нього окопом. Тут можна видихнути, зібратися з думками, подумати: що далі?

Увечорі 25 серпня 1991 року багаторічний керуючий справами ЦК КПСС Микола Юхимович Кручина був у халаті, але при краватці — звичка до раптових нарад у Кремлі та нічних візитів у його квартиру. Рука причавила недопалок у мармуровій попільничці з написом на латунній табличці: “На честь 60-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції”.

Я не зрадник і не змовник…” — перо зупинилося, пальці потяглися за другою цигаркою. Затягнувшись,  дописав: “…але я боюся“.

Людина, у цілковитому віданні якої була вся партійна господарська діяльність, в тому числі рух коштів в її складній і заплутаній фінансовій системі, включаючи приватні банки і закордонні рахунки, так і не розповіла світові про те, що знала… Тіло Кручини виявили вранці на тротуарі провулку, неподалік від Арбата. Судмедексперти скажуть, що він викинувся з вікна своєї квартири на п’ятому поверсі.

Незабаром, коли після розпаду СССР почнуть проводити аудит фінансової діяльності Компартії, на її рахунках будуть символічні мільйони рублів, а особливо важливі папери на сотні мільярдів доларів із сейфів — в першу чергу з кабінету Кручини — зникнуть.

Як поповнювалася “партійна каса”

      Функціонери Компартії України, однієї з найбагатших республік Союзу, жили якщо не на широку ногу, то, в усякому випадку, біди не знали.

На перше липня 1991 року на балансі партійних органів республіки було 849 приміщень різного призначення загальною вартістю 422 млн руб., — відкривши товсту теку з підшивкою документів, говорить Ольга Бажан, директор Центрального державного архіву громадських об’єднань України. — Це обкоми, райкоми, дитсадки, бази відпочинку, санаторії, 27 автобаз, 23 партійні архіви, 28 готелів, 2 філіали музею Лєніна. Один із цих будинків сьогодніУкраїнський дім.

У Центральному держархіві громадських об’єднань України збереглося 12 тис. одиниць зберігання, як прийнято говорити архівною термінологією. Це томи унікальних документів. Тридцять років по тому вони багато на що проливають світло.

Тож, звідки доходи? Перш за все із “зобов’язалівок”, серед яких на першому місці були партійні внески. Наприкінці 1980-х кожен сьомий громадянин СССР був комуністом. Вони сплачували в касу партії залежно від посадового окладу. Партійний квиток тоді був і свого роду ідентифікаційним кодом, і ID, і одразу всіма необхідними довідками — про доходи, про місце роботи тощо. За ним можна було визначити, скільки у товариша стажу чи вислуги, коли йому на пенсію, а також її розмір.

На 1989 рік було затверджено, що Компартія України має отримати 221 млн руб. членських внесків, — цитує один із розсекречених документів Ольга Бажан. — Цікава закономірність: вже у наступному 1990 році партійних внесків було 197 млн руб., тобто їхня сума почала зменшуватися. На 1991-й у проект заклали лише 127 млн руб. Бюджет тоді був тільки за перше півріччя — далі Компартія України припинила вести постійний документообіг.

Окрім рубльових були й валютні рахунки — для комуністів, які працювали в міжнародних торгівельних і дипломатичних представництвах. Вони мали переказувати внески через посольства СССР. Правда, інформацію про внески совєтських резидентів, зокрема агентів-нелегалів, в архівних документах не деталізують: скажімо, спіробітники органів держбезпеки відносилися до тієї ж розмитої категорії працюючих за кордоном. Чим пояснювалося зменшення членських надходжень, здогадатися нескладно: в суспільстві відбувалися демократичні процеси, і багато хто виходили з партії — тоді це було вже “можна”.

Ще однією “зобов’язалівкою” були відрахування від прибутку книговидавництв, таких як “Радянська Україна”, котрі напряму підпорядковувалися ЦК КПУ. В той час, купуючи художню книжку, часто треба було брати ще й партійну. На такій “доданій вартості” і заробляли партійні видавництва.

На 1989 рік такі відрахування становили 72 млн руб. Вони також ішли в бюджет КПУ, — конкретизує Ольга Бажан.

У Москву і назад

     Економити і рахувати свої гроші в совєтській Україні вміли, робили це вміло і майстерно. Окрім витрат на утримання міської інфраструктури Компартії, будівництво споруд партійного призначення, утримання автобаз і дитсадків був окремий рядок — “Нарахування в бюджет КПСС“, свого роду данина, котру потрібно було відправляти в Москву. У 1989 році на цю статтю пішло майже 66,5 млн руб.

Проте, вже через півтора року ситуація докорінно змінилася. У 1991-му, навпаки, партійний фонд ЦК КПУ планував отримати дотацію зі страхового фонду КПСС.

Сума 294 млн 635 тис. руб. Із чим були пов’язані ці дотаційні виплати, з документів абсолютно незрозуміло, — дивується Бажан. — Ніде в інших матеріалах не коментується цей переказ коштів.

Чи була ця потреба в дотації викликана прогнозованим недобором від партійних відрахувань, чи зростаючою напругою в республіці, встановити непросто. Та наступні архівні свідоцтва спілкування Києва з Москвою закріплюють думку, що Компартія України не лише ухилялася від чергової “мзди” в центральну метрополію, а й намагалася вибити для себе деякі преференції.

Є цікава урядова телеграма. Вона з Москви, адресована ЦК Компартії України, — розповідає Ольга Бажан. У ній пропонується всім союзним республікам переказувати гроші в Держбанк СССР для благодійного фонду пожертвувань Компартій союзних республік.

В телеграмі вказано і особовий рахунок, на який “пропонувалося” переказувати кошти, але в той же час є умова: при здійсненні операції не називати її призначення, а лише вписати номер рахунку Держбанку СССР. Що б це могло означати? Яка справжня мета такого переказу?

Не менш цікавою є і приписка на телеграмі керуючого справами Компартії України Костянтина Продана. Він відповів, що в КПУ для збирання добровільних республіканських внесків створюється свій фонд, назва його – “Гідність“.

Тим не менше, відмовитися від пропозиції вищого керівництва Продан не міг. Тож його відповідь більше схожа на завуальоване “прийняття інформації до відома і виконання”. Хоча жодних документальних підтверджень переказів на даний рахунок чи існування фонду “Гідність” ми не знаходимо.

З іншого боку, телеграма датована першим серпня 1991 року. Совєтська система була в передсмертній агонії, за 18 днів у Москві почався путч ГКЧП. Чи ж варто було Продану переказувати республіканські гроші на рахунок банку держави, якої от-от не стане?

Дивні самогубства

     На думку Олександра Нездолі, письменника, екс-генерала СБУ, а в минулому офіцера КГБ, організовано виводити партійні гроші за кордон почали з моменту розпаду СССР.

Були спеціальні рахунки. Доступ до нихдо кодів, шифрів — мала дуже невелика кількість людей, — стверджує Нездоля. — Докази знайти надзвичайно складно, тому що кошти виводилися за кордон різними способами, в тому числі з допомогою розвідки КГБ.

Золото партії“, про яке так багато говорять, генерал вважає саме тими, виведеними за кордон, мільйонами.

Думаю, якби знайшлася людина, яка б сьогодні сказала, де точно знаходяться гроші партії, вона була б десь у Монако на дорогій яхті. Або ж у Монако на дні раків годувала б, — сміється Нездоля. — Зрештою, другий варіант — швидше, оскільки всі посвячені в ті справи швидко ішли з життя.

Микола Кручина. Знав, куди пішли гроші партії, але вирішив померти мовчки

Смерть Кручини була далеко не єдиною. За різними оцінками, у другій половині 1991 року в СССР за загадкових обставин померли більше півтори тисячі функціонерів різних рангів, причетних до фінансової діяльності Компартії.

6 жовтня вистрибне з вікна своєї московської квартири Георгій Павлов, керуючий справами ЦК до Кручини. Родичі пригадують, що напередодні був “дивний дзвінок“, після якого Павлов поводився, “ніби під гіпнозом“.

А 17 жовтня на очах дружини і дочки через перила балкону на 12-му поверсі перевалився завідуючий сектором США міжнародного відділу КПСС Дмитро Лисоволик. Сім’я навідріз відмовилася вірити в самогубство, адже того дня він приймав гостей, був балакучий і веселий.

Олександр Нездоля згадує ще одну таємничу смерть — цього разу офіцера держбезпеки, свого колишнього колегу по службі.

Я керував одним із підрозділів КГБ Львівської області. У мене був працівник, дуже талановитий хлопець, закінчив із золотою медаллю школу, потім — Вищу школу КГБ СССР, Гуділін Ігор Вікторович. Після Вищої школи його направили на дворічні курси в Москву. Там він і залишився у відділі Кручини, — каже Нездоля.

Чекова книжка. Підшивка цінних паперів Держбанку СССР, з допомогою яких отримували готівку

У 1991 році колишні колеги дізналися, що Ігор Гуділін викинувся з вікна.

Це була людина чесна і відповідальна. Нормальний, хороший сім’янин. Я більш ніж переконаний, що сам він цього зробити не міг. Тому що був врівноважений — у нас же щороку проходили медичну комісію, як льотчиків, перевіряли за всіма статтями медицини, — говорить генерал. — А причина знаєте в чому? Він дуже багато знав. На мою думку, він знав рахунки, доступ до них і людей, які могли ними користуватися.

А решту покладемо в банк

      У 1991 році в сейфі міжнародного відділу КПСС знайшли порядка $2 млн — вони призначалися для американських комуністів. Подібними фінансовими “стежками” — через КГБ, посольства, підставні фірми — виводили і гроші Комуністичної партії: їх розміщували на фіктивні рахунки, оформлюючи на “довірених осіб“, після чого гроші зникали безслідно.

Наприкінці 1980-х, коли повним ходом росли кооперативи і перші зачатки бізнесу, Компартія України у цьому питанні не була ретроградом.

В архіві збереглися дуже цікаві документи стосовно того, як Компартія України входила до складу засновників одного з комерційних банків (нині Укрсоцбанк. — Фокус), — ділиться директор архіву Ольга Бажан. Она показує листа за підписом керуючого справами ЦК Продана в Український республіканський банк про пошук додаткових шляхів наповнення партійної каси.

Публікуються вперше. Директор архіву Ольга Бажан показує кореспонденту «Фокуса» Михайлу Колесникову ексклюзивні документи

Якщо хтось чув вираз “ваші зарплати приходять пізніше, оскільки хтось їх кладе на депозит“, то це не вигадка. І комуністи не нехтували цим методом світового капіталізму.

Один із перших траншів надійшов 18 вересня 1990 року і становив 55 млн руб., до того ж зафіксовано, що під 6% річних, — змальовує ситуацію Ольга Бажан. — Наступний транш — 40 млн руб. З одного боку, це був шлях збільшення партійної каси, при чому пасивний шлях — депозит, відсотки, — розповідає Бажан. — Їх потім можна було спрямувати на будівництво житла, санаторіїв і т. п. З другого боку, Компартія України вела не лише внутрішню економічну діяльність. Банківськими депозитами зручно було розпоряджатися і на зовнішньому ринку.

Асоціація “Згода”

      На закаті СССР українські комуністи зробили ще один бізнес-проект під назвою “Згода” — зовнішньоекономічну асоціацію для проведення фінансових операцій за кордоном. В архівних документах є її статут і список засновників.

Тут, само собою, управління справами, готель “Жовтень”, Київське орендне будівельно-виробниче об’єднання “Будова” — колишнє будуправління ЦК Компартії України. Тобто співзасновники цієї зовнішньо­економічної асоціації — всі представники організацій, що входили в інфраструктуру ЦК, — говорить Бажан.

“Згода” так “Згода”. Засновниками зовнішньоекономічної організації виявилися структурні підрозділи ЦК КПУ

Навіть після офіційної заборони Компартії в жовтні 1991 року діяльність “Згоди” не припинилася. Вона проіснувала аж до листопада, коли документальні сліди її діяльності остаточно губляться. До цього моменту є рух коштів, хоча до партійних масштабів він явно не дотягує — сотні тисяч рублів замість мільйонів.

Думаю, що не всі фінансові операції враховані. Тому що не всі вони підлягали офіційній фіксації. Швидше за все, те, що залишилось офіційно на папері, це, скажімо, невеличкі маркери для вивчення цієї проблематики сьогодні, — пояснює Ольга Бажан.

Один із цікавих артефактів — чекова книжка на 25 чеків, з допомогою якої представники “Згоди” могли знімати готівку. Однак, за відірваними корінцями книжки неможливо відслідкувати, куди в кінцевому підсумку пішли навіть ті кошти, що офіційно відомі: тут суми вже зовсім смішні — по кілька тисяч рублів.

Не зрозуміло, де лежали розрахункові рахунки цієї організації, тому що був і Держбанк Совєтського Союзу, був і Зовнішекономбанк. Тобто там, мабуть, дуже розгалуженою була система, — резюмує Бажан.

Олександр Нездоля. Ветеран КГБ і СБУ впевнений: ті, хто міг щось знати про гроші Компартії, давно мертві

Розслідування “Кролл”

     Питання, на яке немає відповіді: хто сьогодні розпоряджається грошима КПСС? На думку Олександра Нездолі, головним бенефіціаром схеми виведення коштів за кордон був Михайло Горбачов.

Коли він пішов і прийшов Єльцин, то скаржився на маленьку пенсію, знімався в рекламі, — згадує Нездоля. — Однак це лише прикриття. Мені відомо, що Горбачов володіє островом і нерухомістю в усьому світі.

Нове російське керівництво в пошуках “золота партії” звернулося до послуг американського агентства “Кролл”, що складалося з колишніх працівників ФБР і ЦРУ. Однак незабаром після початку розслідування його прикрили за сприяння першого віце-прем’єра РФ Єгора Гайдара. Чому? Відповідь напрошується лише одна: те, що шукали, знайшли.

Матеріали того розслідування досі  повністю не публікувалися. У 2002-му секретні дані потрапили до рук журналіста “Новой газети” Юрія Щекочихіна і були частково опубліковані. Однак після виходу кількох сенсаційних статей Щекочихін раптово помер від отруєння важким металом. Так що таємницю “золота партії”, як і чимало партійних функціонерів, він також забрав у могилу.

 

Михайло Колесников

 

Від ІнформПС: Усе таємне, як відомо, рано чи пізно стає явним… Тим паче, що ще живі і виконавці, і свідки, і так звані «приХватизатори» партійно-комсомольських коштів, а тим більше їхні родичі і нащадки. Кожна справа, кожна фірма апріорі має конкретне прізвище.  Адже за відсутності в Союзі мільйонерів щось напрочуд швидко почали з’являтися в незалежній Україні приватні банки, цехи, кооперативи, товариства, скуповуватися у людей ваучери, приватизовуватися заводи, фабрики, шахти, колгоспи і радгоспи… І на чолі того всього ринку дикого капіталізму чомусь опинялися парт- і комсомольські секретарі, номенклатурники, червоні директори і так далі… Ну і, звісно, не обійшлося без «братви», кримінальних авторитетів, без крові і рекету, без убивств і самогубств на кшталт «два постріли в голову»… Так що у значної частини нинішніх «успішних», в Україні сущих, руки по лікоть, якщо не по шию, в крові. І за бажання все і всіх можна знайти, якщо розпочати з простого дослідження кожного такого «бізнесмена» на тему: «Звідки перший мільйон?» Були б, як кажуть, бажання чи як нині модно – політична воля. А от ні того, ні іншого якраз і немає. І не буде. Бо хто ж проти себе рити буде – ще й сам на себе вийде, або на родича, або на кума-свата, колегу чи однокласника… Ні парт-, ні комноменклатурники, ні КГБ-істи нікуди ж не виїхали… Інакше б такий масовий витік помітили б усі. Заробітчани проти того потоку струмочками б здалися!

Так що, поки не буде відповідей на питання до усіх і кожного «Звідки перший мільйон?», отак і будемо ходити по колу… Свій до свого по… НАШЕ.

Липень27/ 2019

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України