• Сьогодні: Вівторок, 3 Серпня, 2021
Інфо ПС

Путін оголосив гібридну війну всій Європі

14291925_1105216599565764_8503676023310541710_n

 

(Переклад доповіді політичного оглядача Кирила Сазонова на Міжнародному економічному Форумі в Криниці, Польща)

Східний кордон НАТО. Гібридна війна змінює звичні правила захисту.

У самій назві мого виступу закладено інтригу і протиріччя. На перший погляд, все логічно. Є східний кордон НАТО. Є східний кордон Європейського союзу і демократичного світу. І війна України з Московщиною (було «Росією», змінено нами – ред.). Котра вас, європейців, не стосується. Війна далеко. Дуже далеко. В телевізорі. А телевізор завжди можна вимкнути. І той же телевізор в іншій програмі говорить, що війна там не така вже й агресивна, а місцями громадянська. І серйозні представники наднаціональних структур висловлять глибоку стурбованість, після чого проблема зникне, а телеведучий перейде до новин спорту і моди.

Не дуріть себе. Агресія Московщини в Україні – ваша війна теж. Лише відтермінована. Не з різними варіантами розвитку подій, а просто відтермінована. У випадку поразки України ця війна прийде до вас. Гібридна. З реальними жертвами. Варшава і Краків це не Донецьк і Луганськ. Сьогодні – ні. А завтра? Ви навіть уявити собі не можете, як просто це робиться.
Спочатку ЗМІ створюють альтернативну картинку, як у вашій країні пригноблюють, скажімо, російськомовне населення. Або православних – не важливо. Потім боязкі акції протесту, вимоги додаткових повноважень, особливих прав і у фіналі – провокація з жертвами. Все, ласкаво просимо до нашого клубу. Ви навіть не помітили, коли гібридна війна прийшла у вашу оселю. Адже новини про спорт і моду транслювали безперервно, і ніщо не свідчило про наближення лиха. Скажіть мені, в якій із країн Східної Європи сьогодні немає промосковських груп, котрі Кремль може використати? Де нема кремлівських ЗМІ, «русскава» бізнесу, каналів для закачки грошей та інших інструментів впливу?

Гібридна війна змінює звичні правила. Але головна мета гібридної війни міняти не правила, а самі кордони. І не обов’язково на мапі, зовсім ні. Формальний кордон втрачає сенс, і територією може управляти не держава, а зовнішні сили. Навіть без збройних сутичок. Внаслідок організованих безчинств із наступною неформальною окупацією.

Це дуже важливий момент – спочатку гібридна війна створює не альтернативну реальність, не нові кордони, а альтернативну картинку. Формально ні війни, ні агресії немає. Є внутрішні конфлікти, політична боротьба, криза управління і окремі випадки збройного протистояння. Агресії і агресора немає – є стурбовані сусіди і свобода слова, совісті та спроба бюрократії привести правила гри у відповідність до реальної ситуації. Бюрократія взагалі намагається вийти з незрозумілих ситуацій стандартними методами без нових рішень. Вона занадто консервативна і стає вимушеним союзником креативного агресора з новими інструментами.

Я не хочу вам розповідати про українські проблеми – вам це не цікаво. Я розповім вам про те, як і коли ці проблеми можуть стати вашими. Ті проблеми, від яких вас поки захищає Україна. Про ваші інтереси і про вашу вигоду. Доки Кремль б’ється головою в стіну української оборони, у вас все буде добре. Мир, бізнес, європейські цінності. А якщо Україна не встоїть? Ось тоді проблема стане вашою. В першу чергу у вигляді мільйонів мігрантів з України, які проломлять кордони, рятуючись від війни. Мільйонів 15-20 у змозі опинитися в Європі протягом доби, максимум двох на приватному транспорті або пішки. Загорожі не допоможуть, коли люди тікають від війни. І йе означає, шо гібридна війна проти вашої країни вже йде.5989bb59d7e4cffd0698a65c6dec906e

А потім на кордон прийде агресор. Спочатку з гібридною війною, а згодом – зі справжньою. Я не прошу підтримати Україну із-за жалісності. Я звертаюся до вашого інстинкту самозбереження. Ви не хочете бачити московські танки на кордоні? Допоможіть нам зупинити їх. Інших варіантів не існує. Не можна віддати грабіжнику 10 злотих – він хоче весь ваш гаманець, і куртку, і черевики, і обручку. Не можна віддати агресору Україну або частину її – він піде далі.

Основні стовпи, на яких стоїть гібридна війна, це – наявність агресора, заморожені або просто потенційно можливі конфлікти на території країни-жертви, активне вербування агресором агентів впливу і байдужість навколишньої бюрократії. За прикладами далеко ходити не треба – вони зовсім поруч. Ми можемо прямо зараз спостерігати за пересуванням кордону демократичного і цивілізованого світу зі східного кордону України на Захід.

Не буду заглиблюватися в теорію. Тільки конкретика. Тим паче, цей дуже яскравий і масштабний приклад ведення гібридної війни в сучасній Європі стосується не лише України, а й усього ЄС. Це його кордони відсувають сьогодні. І якщо формальні поки ще не порушено прямим вторгненням, то в гібридну війну вже втягнуто практично всі держави ЄС.

Гібридну війну сьогодні веде Московщина. Це факт, який треба визнавати прямо, без натяків. Зараз детальніше про те, проти кого спрямована загроза. Кремль веде гібридну війну не проти України, а проти ЄС і США. Тобто проти демократичного світу вцілому. Це справді конфлікт світоглядів, конфлікт сценарії розвитку суспільства. Економічну конкуренцію Московщина програла. Залишається використовуваним інші методи – підкуп, шантаж, тероризм, маніпуляції, розпалювання внутрішніх конфліктів, створення лояльних до Кремля груп із місцевого населення в країнах ЄС або мігрантів. Різниця в релігії, національності, соціальному статусі – благодатний грунт для спекуляцій, вербування і розпалювання конфлікту. Саме це ми сьогодні і називаємо гібридною війною. За гібридною агресією завжди приходять московські танки. Якщо Путін не розіб’є свою голову об Україну – чекайте його до себе в гості. Він не може зупинитися, просто тому, що після падіння цін на нафту Московщина не в змозі нормально розвиватися у світі конкуренції. Вона життєздатна лише в агресії.

Я детально зупиняюся на цьому саме тому, що це найважливіше питання – кого стосується гібридна війна. Зрозуміло, що України в першу чергу, а також Естонії, Латвії, Литви, Польщі… Вона стосується всіх. Навіть на вибори в США кремлівські спецслужби намагаються впливати. Здавалося б, яке діло Москві до виборів у наддержаві за океаном? Проте, в сучасному світі, переплетеному тисячма ниток горизонтальних зв’язків це неможливо – гібридна війна стосується всіх. І гібридна загроза тероризмом, кібер-атаками, шантажем – це загроза всім. Усім державам і міждержавним об’єднанням. Логіка агресора в цьому випадку продиктована бажанням жити «не гірше інших країн». Аби в очах власних громадян і потенційних союзників виглядати привабливо. Але заради цього він не збирається реформувати свою економіку, створювати демократичні інститути, незалежні ЗМІ та інші необхідні інструменти. Агресор докладає всі зусилля, аби опустити інших до свого рівня і, навіть, нижче. Або змусити поділитися матеріальними благами у вигляді донорської допомоги, кредитів чи створенням преференцій на світовому ринку. В обмін, наприклад, на припинення терактів. Або на припинення підтримки різного роду радикальних партій на території країни, що стала об’єктом гібридної агресії. І от тоді він зможе виграти в порівнянні.

Цілі гібридної війни

Метою цієї війни є створення зони нестабільності і загроз у таких масштабах, щоб Захід погодився на переговори і поступки. На масштабні поступки. Такі, як визнання за Москвою права диктувати правила життя для країн, які Путін вважає своєю зоною впливу. Тобто фактично дозволити Кремлю відібрати реальну незалежність у кількох держав. Наступною поступкою має стати допуск Москви до столу перемовин з усіх важливих світових проблем у статусі рівного або старшого партнера. І, звісно, матеріальна підтримка у вигляді кредитів та іншої допомоги в умовах падіння цін на нафту і газ. У відповідь Москва пообіцяє обмежитися контролем над тими територіями, котрими Захід поступиться, і не йти далі. Насправді ж гібридна війна не закінчиться. Кремль може послабити тиск на партнерів по переговорах, але руки з горла не прибере. Інакше – жодних гарантій у збереженні ситуації і жодних шансів вдало її розвивати за сприятливих обставин.

Досвід подібних операцій ще від часів СССР – величезний. Але сьогодні Кремль робить серйозний крок від локальних операцій до довготривалого проекту за єдиним сценарієм. Все дуже просто, і для тих, хто ще пам’ятає протистояння совєтського монстра і цивілізованих країн, тут немає нічого принципово нового.

У здоровій конкуренції диктаторський режим, побудований на сировинній економіці, приречений на програш країнам із ринковою економікою і демократичною формою правління. Перевірено на численних прикладах. При цьому компромісного вирішення немає. Не можна сформувати ринкову економіку за відсутності вільних виборів, чесних судів і незалежних ЗМІ. Обираючи диктатуру, московіти автоматично програють економічне змагання. Тому війга у будь-якій формі задля збереження правлячого режиму – закономірний фінал. Однак, воювати за такої різниці в економічному потенціалі теж завідомо програшний варіант. Тож гібридна війна. Війна підлості, обману і ударів у спину. Погрози і підкуп, маніпулювання інформацією, брехня – нічого нового спецслужби Кремля не вигадали.

Методи війни

Їх можна розділити виключно теоретично – на практиці вони завжди застосовуються в комплексі. Немає сенсу влаштовувати пікет і вбивати з-за кута активіста, якщо цю картинку не розкрутять у ЗМІ. Так пропаганда переходить у роботу прямої агентури і навпаки. В підсумку вони працюють на розхитування ситуації і загострення наявних у суспільстві конфліктів.

Пропаганда. Створення обстановки нестабільності за допомоги активного використання всіх видів ЗМІ і комунікацій. Картина альтернативної реальності. Де бандитів, провокаторів і агентів ворога видають за цивільне населення, що вимагає справедливості. Сили правопорядку перетворюються в карателів. На місці вся брехливість цієї картинки очевидна – однак, вона потрібна не на місці, а для зовнішнього глядача. Видати збройну агресію за громадянську чи визвольну боротьбу – звичний стиль, калька з КГБ.

      Створення внутрішніх конфліктів у державі з допомогою своїх агентів впливу. Ще можна створювати конфлікти країни, що стала об’єктом агресії, з її сусідами. Це дозволить пізніше здійснити збройну агресію за меншого спротиву і під виглядом миротворчої місії.

    Терор. Підтримка існуючих радикальних організацій або створення їх з нуля. Саме вони повинні пролити кров і створити атмосферу страху, розгубленості і послабити контроль влади. Терор може проявлятися щодо всього суспільства для створення атмосфери страху і нервозності, а може бути спрямований на конкретну соціальну, релігійну чи національну групу – аби використати ці факти в якості основи для роботи пропаганди. І на цій базі будувати великий конфлікт у державі, що стала жертвою агресії. Мета терору – залякати вас. Змусити прийняти будь-які умови агресора в обмін на припинення терактів. При цьому формально агресор і терористи ніяк не пов’язані.

     Економічний тиск. Це допоміжний інструмент, що дозволяє зробити громадян країни біднішими, породити невпевненість у завтрашньому дні, когось залишити без роботи і тим самим загострити соціальну напругу. Потім цим людям досить буде пояснити, що в їхніх бідах винен не агресор, а недалекоглядний уряд власної країни. Комусь можна навпаки – створити преференції, надати пільгові кредити або дешеву сировину. І агенти для акцій протесту готові.

Політичний тиск і міжнародна ізоляція. Себто формування такого негативного і навіть токсичного іміджу керівництва держави – об’єкту нападу, за якого воно стає міжнародним вигнанцем. Приклад – скандал з убивством журналіста Георгія Гонгадзе, у чому звинуватили керівництво України і безпосередньо президента Леоніда Кучму. Після жорсткої реакції Заходу у нього фактично не лишалося вибору – або орієнтуватися на Кремль, або залишатися в цілковитій самотності. Агресор дуже полюбляє ставати єдиним другом своєї жертви. Тому що це не просто спрощує вкорінення агентів впливу на всіх рівнях, а й позбавляє жертву потенційних союзників.

Головним інструментом сучасної гібридної війни стає створення точок опори для агресора в середині країни-жертви. Тобто найважливішим завданням стає пошук і формування лояльних груп. Як правило, це національні, релігійні, територіальні чи політичні спільноти, котрі з тих чи інших причин можуть протиставлятися основній частині населення. Їх фінансують, налаштовують, протиставляють решті за допомогою пропаганди і провокацій. Створювати протестну до власної країни, але лояльну до агресора групу з нуля довго і дорого, тому, як правило, використовують тліючі або заморожені конфлікти. Перевагу надають національним і релігійним – їх можна підтримувати дуже довго з найменшими затратами ресурсів. І саме на них легше будувати пропаганду. Ключовим завданням при створенні таких конфліктів є створення ситуації, де проллється кров представників лояльної групи з вини інших або державної влади. Конфлікт, підживлений кров’ю жертви, за правильного інформаційного супроводу може зразу призвести до пожежі, а як мінімум – надовго стане тліючим. При цьому агресор повинен постійно свої дії завертати в обгортку боротьби за мир і вирішення конфлікту. Навіть якщо цей конфлікт він сам штучно створив. І тут наявність інструментів пропаганди – себто підконтрольних ЗМІ та слухняних громадянських активістів стає вагомим фактором. Увесь світ має бачити не агресію, а внутрішній конфлікт і бажання нападника допомогти вирішити його миром.

Ресурси агресора

Для ведення гібридної війни, на відміну від традиційних бойових дій, наявність потужної, технологічно розвинутої армії не є пріоритетом. Безумовно, армія потрібна в якості фактору тиску і постійної загрози жертві. Та головні завдання виконують розвідка, диверсанти, завербовані агенти впливу і підконтрольні ЗМІ.

Таким чином головними ресурсами для ведення гібридної війни є гроші, які дозволяють забезпечити просування потрібної агресору позиції в ЗМІ та серед лідерів думки в громадянському суспільстві. Крім того, за гроші і з допомогою провокацій агентури та правильної картинки в ЗМІ можна отримати підтримку низки політиків, які без підтримки агресора не мали б шансів мати серйозне представництво у владі.

Способи захисту

Ідеальним способом захисту від гібридної агресії є відсутність слабких місць. Внутрішні протиріччя, національні та релігійні повзучі конфлікти або пам’ять про них, політики, які готові спекулювати на питаннях, що розколюють суспільство, – ось основні ризики. Слабкі місця, котрі агресор буде активно використовувати для загострення ситуації і можливого розпалювання конфлікту. Саме такі умови є найзручнішими для вербування прихильників, агентів, формування активних груп для вуличних акцій або виконавців для проведення терактів. Таким чином, країни, що потенційно можуть бути або вже є об’єетами гібридної агресії, а не секрет, що агенти Кремля діють практично по всій Європі, в першу чергу зацікавлені в тому, щоб із болючими внутрішніми проблемами розбиратися самостійно.

Дієвим захистом від гібридної агресії може служити умовна стіна. Дипломатична, прикордонна, фінансова, медійна і світоглядна. Агресор, навіть потенційний, має бути позбавлений найменшої можливості фінансувати політичні партії, громадські організації, ЗМІ у вашій країні. Будь-яка щілина, крізь яку можуть просочитися кошти агресора і його пропаганда, є загрозою.

Єдиною системою захисту має бути взаємовиручка. Агресор має розуміти, що спільна реакція країн Альянсу і ЄС буде жорсткою і швидкою. Альянс демократичних держав має діяти синхронно і постійно збільшувати ціну агресії для ворога. Збільшувати настільки сильно, аби сама по собі ця затія втрачала будь-який сенс. Аби всі надбані агресором вигоди були занадто дрібними за масштабами порівняно з фінансовими і політичними втратами. Гібридна війна повинна стати дуже дорогим задоволенням, котре автоматично несе лише збитки та ізоляцію. Надто дорогим задоволенням для держави-агресора і вироком для політичного режиму.

Сьогодні ЄС і США якраз проходять тестове випробування, коли практично на їхніх кордонах гібридна війна пройшла всі стадії підготовки, розгортання і перейшла в гарячий конфлікт за участі армії агресора, що спиралася на місцевих агентів впливу. Саме на цьому наочному прикладі можна не лише вивчити історію гібридної війни, її методи і розвиток. І цей конфлікт дає можливість Альянсу і ЄС з допомогою України надовго відбити у агресора всіляке бажання вести будь-які війни. Будь-якими методами.

14237595_1106131436140947_1006272593925619889_n

Головною умовою для реалізації цих дій є єдина жорстка позиція і реальне розуміння масштабів загрози. Я нагадаю те, з чого почав, об’єктом нападу є не Україна – просто вона перша в списку. Об’єктом є вся Європа. Аби переконатися в цьому, достатньо подивитися на те, які сили і кошти Кремль вкладав і вкладає у своїх прибічників у різних країнах. Це не благодійність – це інвестиції. Якщо ми всі разом не зупинимо Путіна в Україні – ви вже без нас будете зупиняти його в Польщі, в Литві –скрізь… з мільйонами мігрантів на шиї і ворогом на кордоні…

Вересень09/ 2016

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України