• Сьогодні: Середа, 8 Грудня, 2021
Інфо ПС

ПРО ГОЛОДОМОР І СУЧАСНУ УКРАЇНУ

           «Нехай усвідомить кожен українець, що коли він явно чи потаємно сумує за дешевою радянською ковбасою, хлібом чи горілкою, то він сумує за ковбасою, зробленою з плоті маленьких українських дітей, часто убитих власними збожеволілими матерями, він шкодує за хлібом та горілкою, зроблених із зерна, забраного в приречених земляків. …Він бере участь в організації минулих та майбутніх Голодоморів, він забирає в українців хліб і прирікає їх на повільну голодну смерть.

           Нехай усвідомить кожен українець, що коли він, переконуваний різноманітними демолібералами, універсалістами, космополітами, псевдохристиянськими фарисеями та їм подібними, вважає українофобів-реваншистів (кремлівську п’яту колону) “українськими лівими», а гнітючу радянську спадщину – всі оті пам’ятники совковим вождям, спотворені їхніми іменами назви українських областей, міст, сіл, вулиць, радянські свята тощо,- спадщиною власною, національною, то тим самим він плює у кров усіх убієнних московським комунізмом (і путінізмом – ред.), а перш за все, вбитих Голодомором українців.

           Кожен, хто живе в Україні і претендує називатися українцем, мусить вибирати: він з  нами – чи з ними? З українським народом – чи його убивцями? Бо третього не дано.

          …Не може нормально існувати і розвиватися нація, яка, навіть маючи демократичний устрій, не має власної національної держави, отої «хати», про яку писав Тарас Шевченко та інші українські класики, в якій «своя й правда, і сила, і воля». На жаль, українці не могли створити таку державу-хату в 1917-20 роках, немає такої держави, «української України», якщо вірити Дж.Мейсу, Ліні Костенко та багатьом іншим відомим українцям, і в сучасності. А це вкрай небезпечно – залишити процес українського державотворення без логічного завершення. Інакше ми ніколи не залишимо три страшні голодомори у нашому минулому – народ/нація без національної держави цілком закономірно може з ним зустрітися ще і в майбутньому. От тільки чи на цей раз переживе їх? (443-445)

          Лише національна держава повновартісно захищає народ від панування антинародних персонажів і режимів, а також від будь-яких деструктивних проявів імперіалізмів та космополітизмів (проросійського чи прозахідного зразка). (554) Тому перший пункт Декалогу українського націоналіста – «Здобудеш українську державу або згинеш у боротьбі за неї»,- що випливає із Шевченкового «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», залишається все ще вкрай актуальним завданням для тих, хто вважає себе не рабами Заходу чи Росії, а справжніми українськими політиками – державними мужами. (502).  Тож, як пише Ліна Костенко, «треба вивернути кермо і вирватись із бездоріжжя».

Петро ІВАНИШИН, «Свобода нації: герменевтика політичної та культурної дійсності» (Львів: ЛА «Піраміда», 2015)

Листопад25/ 2021

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України