• Сьогодні: Понеділок, 18 Січня, 2021
Інфо ПС

ПО-НОВОМУ МИ ВЖЕ ПОЖИЛИ, БУДЕМО ЖИТИ ПО-ЧЕСНОМУ

Мене турбує загальний рівень зневіри людей. Він проявляється не тільки у ставленні до влади, а й в оцінці усіх інших потенційних учасників президентських чи парламентських виборів. Немає домінантної підтримки ні в кого. Зараз ставлення до тих, хто при владі, після того як знецінилося все, заради чого виходили на Майдан, жахливе. І воно ставить на один рівень із владою навіть нормальних, чесних, з морально новою якістю людей в парламенті. Мені шкода їх. Цих людей десь п’ятдесят в парламенті, і вони ні на що не впливають, але намагаються тримати планку.

Треба змінювати ситуацію в країні. І ця зміна почнеться саме з президентських виборів.

Ми знаходимося у точці біфуркації. Це відчувається в усіх вимірах. Ми маємо мільйони людей, які залишають країну через внутрішню зневіру. Слово корупція звучить сьогодні вже без жодних дипломатичних реверансів, набагато твердіше, ніж звучало в часи режиму Януковича. Тому президентські вибори є ключовими. І ясна річ, щоб здійснити владу в країні такого масштабу, треба мати синергію на всіх рівнях.

З огляду на чинну Конституцію, уряд формуватиме парламентська коаліція за участі президента. Там є і формальна його квота, і неформальні можливості. Це важливо. Так само важливий і місцевий рівень. Тому що за останні три роки і ресурси, які розподіляються на місцях, і повноваження, зросли. Тобто має бути синергія.

Дві ключові загрози: організовані купівля-продаж голосів ще до голосування і оскарження результатів – з тупим їх нищенням – на рівні адмінсуду. В першому випадку ключовою фігурою є Аваков Арсен Борисович, котрий як міністр формує і реалізовує політику в сфері внутрішньої безпеки. Я сприймаю як позитивний сигнал те, що Аваков ініціював законодавче посилення кримінальної відповідальності за будь-які факти, пов’язані з цим негативним напрямом. Тому що незалежно від того, як, хто і до кого ставиться, міністр повинен забезпечити дотримання закону. Чи може Нацполіція виявить ці схеми? Може. І повинна. Чи виявляла вона їх дотепер? Скажімо так, делікатно, з дуже обмеженою ефективністю.

Друга частина стосується судів. Ми знаємо, що в ході проведення судової реформи чинний президент зберіг за собою вплив на призначення суддів до 2019-го року. Насправді, це жорсткий розрахунок: мовляв, допоки я є, щоб усе було забезпечено, а далі побачимо. Є відомі прізвища з президентської фракції, які до того залучені. Я не очікую, що Петро Порошенко, який і сам буде учасником президентської гонки – можливо, не буде, але станом на сьогодні виглядає так, що буде – дотримуватиметься Конституції як її гарант.

Увесь бізнес, зокрема й найбільший, страждає від того, що країна декапіталізована. Ми з вами нічого не варті практично. Ваша робота, моя робота, вартість нашої землі, будівель, воно все декапіталізовано в 5-7, а дещо і в 10 разів. І тому, якщо приходить влада, яка встановлює нормальний суд, а не суд для когось, нормальну митницю, можливість вкласти гроші і їх отримати, можливість посіяти і самому зібрати, а не втратити через рейдерство, то ми всі збільшимося у своїх статках. У тому числі бізнес.

    У людей в головах гостре відчуття несправедливості. Гостре відчуття небезпеки в усіх вимірах – небезпеки тримати гроші в банку, пити воду, фізичної небезпеки. Страшенне розчарування уже після другого Майдану. І все це, все треба здолати. Насправді, це – відображення пошуку, коли з’являються нові прізвища, ще з такого середовища. Відображення пошуку чогось нового. Іншого. Хочу підкреслити: моє глибоке переконання, що має бути один кандидат від демократичних опозиційних сил. Я вважав, що треба об’єднатися навіть тоді, коли шансу в мене не було. І ця позиція чесна, послідовна, і партнери це визнають. Але чи буде це зроблено? Сто, тисячу відсотків, що я і наша партія докладемо зусиль. І це вже дає результати – від розмов ми перейшли до об’єднання. Єгор Фірсов і його політична сила «Альтернатива» уже в «Громадянській позиції», з нашими партквитками. І працюють і в Донецьку, і в Хмельницьку, і у Полтаві, і в Миколаєві. «Народний контроль» теж уже з нами. Ця команда висуне одного кандидата на президентські вибори, одного кандидата на пост голови ВР, одного – на прем’єр-міністра. В цьому плані ми домовилися. Далі буде.

Але оскільки вибори – це величезна машина, умовно 28 тисяч дільниць, треба підготувати людей. Провести курси з підготовки, аби вони знали законодавство, порядок правильних дій, як протидіяти неправильним діям. Треба розвернути штаби для того, щоб працювало це все як одна цілісна машина. Це є величезна робота. Плюс треба зібрати ресурси – людські, розумові, медійні, фінансові тощо. Тому треба бути відповідальним, і рішення приймати на рубежі вересня. У нас умовно три місяці для прийняття цього рішення. Я готовий пройти цей шлях. Я розумію, що він складний, небезпечний. Якщо хтось інший, не знаю, проявить за цей час більш переконливу готовність і раптом буде першим або другим в рейтингу, повірте, людина на прізвище Анатолій Гриценко не буде «лежачим поліцейським», котрий зупинить зміни в країні, це 100%.

Виборчу кампанію ми будемо будувати, як і раніше, розказуючи про себе, про наші плани. Витрачати час на якісь перепалки з іншими не хочу і не буду. В даному випадку можу говорити від себе, від першої особи. Оскільки це персональна кампанія. Якби партійна, ми б партією приймали рішення.

    Наш виборець – переважно люди середнього і старшого віку. Це люди, які небайдужі. Вони з різних середовищ, різного статку, але переважно мають спеціальну технічну або вищу освіту. Це люди, які живуть в обласних центрах або містах обласного підпорядкування. І я одразу скажу – це вже моя оцінка – що на попередніх кампаніях ми не могли достукатися далі, дійти до села. Через брак людей, через брак ресурсів, через брак часу – причин багато. Ми домашнє завдання для себе виконали. І те, що можна буде зробити, зробимо. Але так само ми розуміємо, що шлях об’єднання дозволяє використати можливості людей, які об’єднуються.

     Небезпеку в мені можуть бачити лише ті люди, які не належать до категорії підприємців. Якщо ми говоримо про бізнес. Тобто ті, хто хоче утримати монопольні схеми або монопольний доступ чи то до умов приватизації, чи до бізнесу, вони точно відчувають небезпеку.

Для держави важливо зберегти єдину посадову особу, яку обирає весь народ, легітимну. Котра зможе провести через всі буремні часи, коли треба вирішити питання деокупації і повернення до миру. Коли треба підняти із зневіри людей. Коли треба зламати хребет всім схемам і корупції, відновити нормальну економіку, бо це головне. Тобто президентська посада тут виключно важлива. Тому я за те, щоб президент зберіг нинішні повноваження. Більше скажу. У 2009 році я оприлюднив проект змін до Конституції, де пропоную, щоб президент очолював уряд. Щоб не було дуалізму влади, не було оцих постійних конфліктів – Порошенко-Яценюк, Порошенко-Гройсман.

      Диктатури тут жодної. Якщо ви почитаєте мій проект, там передбачені баланси. Зокрема, зменшення впливу президента на силовиків. Чи передача повноважень з Києва органам місцевого самоврядування.

    Президент і його радники пропонують поєднати вибори президента з загальнонаціональним референдумом, на якому буде вирішуватися питання НАТО чи не НАТО, але прийде більше людей. Таким чином вони намагаються зцементувати базу підтримки Президента.

І ключове, про що менше говорять: закон «Про вибори президента України» передбачає формування виборчих комісій за участі учасників виборчого процесу, а закон «Про референдум» передбачає важливу роль державної влади в формуванні комісій, так що тут можуть спробувати схрестити вужа з їжаком. Тобто сформувати комісії таким чином, щоб Президент мав на них вплив. І якщо навіть хтось звернеться до Конституційного суду, то правильний Конституційний суд скаже, що Президент все зробив правильно. Тому й такі ігри ще ведуться.

     Географія така, що північно-східний сусід буде завжди. Там є внутрішні процеси, які колись приведуть до змін. Але це очевидно буде вже після Путіна. Ми повинні сприймати те, що є, і прогнозувати далі.

    Нам потрібен мир. Ми всі того хочемо. Мами хочуть, щоб діти не були в окопах, не ризикували. Економіка хоче, бізнес. І це має бути не коротке перимир’я, а довготривалий мир на гідних для України умовах. Тому що на негідних ми могли її закінчити ще 25 лютого 2014 року, ще до референдуму в Криму. Найкоротший шлях до миру – це здатися.

Оскільки країна вже пройшла певний шлях – понад чотири роки АТО, десятки тисяч загиблих і поранених, втрачені багатомільярдні ресурси, тож це мають бути вигідні умови. Як це зробити? У двосторонньому форматі Україна-Росія неможливо. З різних причин. Будете ви, чи ви президентом, розмова з Путіним не дасть нічого. Тому що це просто розмова про умови капітуляції. Тобто це має бути пакет мирного рішення, який зафіксований, проговорений, підписаний публічно. За участі зовнішніх партнерів. Яких саме? Побачимо, який буде остаточний варіант. Але там точно, окрім Європи, повинна бути Америка. Бажано, щоб там була ще Британія, Китай як підписанти, або ті, хто приєдналися до Будапештського меморандуму. Наразі такий пакет мирного рішення є. Він готовий. Він підготовлений за моєю, в тому числі, участю. Він покладений на стіл п’ятьом особам – главам держав: Петру Порошенку, Володимиру Путіну, Дональду Трампу, Еммануелю Макрону, Ангелі Меркель.

    Від того, що відбувається, стомилися всі. Хтось виснажений економічно, хтось потенційно втрачає економічні можливості. Плюс треба вирішувати інші світові проблеми.

Путін своєю мотивацією, не пов’язаною з Україною, створює нові і нові світові проблеми. Є посилення санкцій, поширених, зокрема, на олігархат, який його оточує. Усвідомлення в Росії, і Путіним в тому числі, що Донбас їм не потрібен, приходить. Вони його все одно віддадуть. Уже й на Донбасі, хто повівся на цю історію, зрозуміли, що ніхто їх в Росії не чекає.

От про Крим вони поки не готові так говорити. Україна не погодиться ніколи на те, щоб ми забули Крим, чого хоче Путін.

    Серед людей, які збираються у формальних форматах, і в неформальних, є чітке розуміння: «Мінськ» не працює і працювати не буде.

    Те, що записано в «Мінську» про амністію, неприйнятне точно. Тому що там повна і безумовна амністія. Що неприйнятно не тільки для нашого суспільства, але й для закордонних партнерів. Другий «Мінськ» був підписаний у 2015 році, а перший – у вересні 2014-го. Подивіться, скільки наших бійців, офіцерів, добровольців з того часу засудили, посадили. Якщо на цьому тлі всім з того боку пробачать, тоді питання, чому наші зараз сидять?

Ті, хто вчиняв злочини, пов’язані з вбивствами, катуваннями, злочинами проти людства і людяності, не можуть підпадати під амністію. Якщо Росія от тих «Моторол» забере до себе – ну, значить, вона їх забере і несе, як держава, відповідальність. Якщо вони залишаться, то підуть під наш суд. Щодо решти, треба йти на акт примирення і прощення.

Не в прізвищі Гриценка проблема. Можна своє прізвище поставити, але якщо в країні не перемагають розумні, освічені, моральні люди, то це проблема… По-новому ми вже пожили, будемо жити по-чесному.

Анатолій ГРИЦЕНКО

Вересень23/ 2018

Коментарs:

Ваша email адреса не публікується. Поля, обов'язкові для заповнення, позначені *

Ви можете використовувати такі HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Звернення єпископів УГКЦ до представників органів державної влади, політикуму та громадянського суспільства України