«Один лев може принести більше користі, керуючи козлами, ніж один козел, керуючи левами», – заявив Леонід Кравчук, коментуючи в ефірі 112 каналу відставку голови Укрзалізниці Войцеха Бальчуна. На думку першого президента України, іноземців не варто запрошувати на керівні державні посади, бо вони, мовляв, не можуть прижитися.
За словами екс-президента, коли приходить людина з іншого світу, іншої території, законодавства, моралі, побуту, політики, а в «міністерстві – тисячі хабарників, корупціонерів і спеціально навчених людей, як обдурювати», вона не має шансів там вижити. «Не знаю, якому дурневі з української влади (може знаю, але прізвище не буду називати) прийшла в голову «благая» мисль запрошувати до України іноземців, – зазначив Леонід Кравчук. – Це найбільша дурня, яку можна було собі уявити».
І все ж Леонід Макарович трохи не договорює. Те, що масовий призов у владу варягів є чистою аферою, було зрозуміло вже з самого початку, адже яких би світил і топ-менеджерів ми не запрошували, за відсутності реальної програми і політичної волі щодо реформування країни їм заздалегідь відводилася роль таких собі весільних генералів. І за цю роль, звісно, олігархат каганату чи каганат олігархату пообіцяв їм непогані гроші. А все інше – вже технологія.
Судячи з усього, технологія залучення варягів була задіяна баригами у владі з далекосяжною метою: а) безкарного дерибану і списання усіх гріхів на іноземних громадян; б) виправдовування перед Заходом, що його реформаторський досвід і практика в Україні не є дієздатними; в) відтак вона потребує особливого, євразійського, досить тривалого шляху поступових змін – тобто корупційно-еволюційного чи то еволюційно-корупційного. Іншими словами – фактично вічного царювання олігархат-паханату чи то олігархат-каганату на поживних теренах хронічно-депресивної від своєї надмірної щедрості України. От тільки чи витримають українці таке тривале знущання над собою?
Володимир СТЕЦЮК
